Захоплена планета. Продовження.

Місяць

Розсіювання частини атмосфери і місячні зливи призвели до різкого погіршення клімату нашої планети, позбавили грунт його колишньої родючості. З гір він був змитий, в долинах занесений мулом; а там, де його можна було обробляти, він перестав давати врожаї, так як у всьому світі, а особливо в нинішньому помірному поясі, клімат зробився помітно холодніше. Найімовірніше, це був вплив крижаного шлейфу Місяця, що простягнувся між Землею і Сонцем: невидимий для очей, він був малопроникним для теплового випромінювання. І ось мало-помалу з полярних областей поповзли на південь льодовики, витісняючи або знищуючи все живе і місцями лише тимчасово відступаючи, коли невидима перешкода між Землею і Сонцем ставала прозорішою; а коли крижаний панцир Місяця знову ламався і в простір викидалися нові маси молекулярного льоду, льодовики насувалися знову. Остаточно вони стали відступати тільки після повного розсіювання крижаної завіси.

Наслідки «захоплення» були для людства ні з чим незрівнянною катастрофою. Загибель Атлантиди, якою її описав Платон, – це лише найбільш пам’ятний до наших днів приватний епізод. Загинула не тільки Атлантида, загинули всі країни, що лежали в западині нинішнього Середземного моря, навколо Мексиканської затоки, в Індійському та Тихому океані, загинула вся їхня культура та історія. Звичайно, слід припустити, що частина населення врятувалася, але ці люди навряд чи могли врятувати багато чого з своєї матеріальної культури, а, крім того, більшість з них були жителями місцевостей, найбільш віддалених від моря, а отже, і від великих культурних центрів, завжди розташованих по берегах морів і гирлах великих річок. Серед тих, хто врятувався напевно було дуже мало людей науки чи мистецтва; а в наступний період «кліматичного перелому», коли всі сили і час у людей йшли тільки на підтримку фізичного існування, нікому не було діла ні до наук, ні до мистецтв.

Правда, в деяких переказах Старого і Нового Світу йдеться про героїв божественного або напівбожественного походження, що прийшли до якого-небудь нерозвиненого народу або племені і підняли його на високий культурний рівень. Але такі випадки треба вважати винятком; набагато частіше бувало так, що вцілілі представники вищої культури, потрапивши в середовище, нижче за культурним розвитком, асимілювалися з ним і вже в другому або третьому поколінні забували все, що знали.

Так стався швидкий, безповоротний і повсякденний спад світової культури. Скинута великою катастрофою з висот своєї цивілізації людина лише з великими трудами і муками пережила епоху, коли, здавалося, проти неї озброїлася сама природа; у важкій боротьбі з нею вона створила собі нову цивілізацію, але втратила всі досягнення старої, пам’ять про яку залишилася тільки в міфах і переказах.

У цьому зв’язку цікаво вказати, що приблизно в епоху «захоплення» або дещо раніше того на заході Європи з’явилися, немов би кількома «хвилями вторгнення», деякі племена, що відрізнялися високими здібностями (особливо художніми) і, мабуть, високою організованістю: кроманьйонці, мадленські, азілійські, альтамірські люди. У всіх цих племен є спільні фізичні характеристики – статура, зріст, форма черепа; але у них немає родичів ні в тих районах Європи, де вони з’явилися, ні далі на схід, так що вони могли з’явитися тільки із заходу, тобто з материка або з островів, що колись лежали в Атлантичному океані. Збережені до нас твори мистецтва цих племен відрізняються дивно вишуканим характером, а їх знаряддя зроблені головним чином з каменю; і ці кам’яні знаряддя і зброя оброблені так тонко і витончено, що мимоволі постає питання: чи не створені вони за зразком предметів, що колись робились з набагато більш податливого на обробку матеріалу?

Печерний живопис

Картина виходить така, немов, покидаючи свою невідому батьківщину, ці люди змогли принести з собою тільки творчі здібності і спогади про колишню культуру, тому вони могли займатися своїми традиційними мистецтвами, – розписувати фресками стіни печер, вирізати фігурки з кістки і рогу, – але свої щоденні знаряддя та начиння вони створювали «по пам’яті» з підручного, малогідного матеріалу. На закінчення можна навести ще кілька цікавих даних щодо дати катастрофи.

Стародавні єгиптяни обчислювали час сонячними циклами по 1460 років, і це числення закінчилося в 139 році нашої ери. З іншого боку, ассірійці користувалися місячними циклами по 1805 років, і цей рахунок часу припинився в 712 році до нашої ери. Якщо порівняти обидва ці рахунки, пам’ятаючи, що між першим роком нашої ери і першим роком до нашої ери ніякого «нульового» року немає, то можна знайти епоху, коли обидва рахунки часу збігалися:

139 н. е.- 8 циклів по 1460 років = 11 542 до н. е.
712 до н. е. – 6 періодів по 1805 років = 11 542 до н. е.

Іншу цікаву пару цифр дає порівняння хронології індіанців майя в Америці та індусів в Азії. «Початкова точка» поточної ери в індусів припадає на 3102 рік до нашої ери, а рахунок часу заснований на сонячно-місячному циклі, рівному 2850 рокам. У майя «початкова точка» припадає на 3373 рік до нашої ери, а рахунок часу вівся періодами до 2760 років. Порівнюючи обидва календаря, отримуємо:

3102 до н. е.- 3 цикли по 2850 років = 11652 до н. е.
3373 до н. е. – 3 періоди по 2760 років – 11653 до н. е.
(Різницею в 1 рік можна знехтувати.)

Цікаво, що розбіжність між египетсько-ассірійськими і майянскими цифрами становить 110 років: це 6 «Сароських циклів» або періодів звернення Місячних вузлових точок. Це й зрозуміло, оскільки в Америці і в Азії рік «захоплення» розраховувався, ймовірно, з поведінки Місяця в ту епоху, а Місяць деякий час вів себе неправильно, поки не примирився остаточно зі своєю роллю супутника.

У місті Дендере (Єгипет) знаходиться цікаве зображення Зодіаку, що довгий час ставило вчених у глухий кут. Його знаки розташовані спіраллю, і першим знаком є знак Лева. В даний час першим знаком Зодіаку вважається Овен, що відповідає місяцю весняного рівнодення, тобто початку астрономічного року. На знак же Лева весняне рівнодення припадало близько 11 000 років до нашої ери, так що Дендерський Зодіак, ймовірно, був створений саме для того, щоб увічнити цю дату – одну з найважливіших дат в історії Землі.

Дендерський Зодіак

Дендерський Зодіак.

Можна було б навести й інші дані з галузі природничих наук або світового фольклору, переказів європейських народів, американських племен, тихоокеанських остров’ян; але й з того, що сказано вище, зрозуміла основна ідея гіпотези: причиною Всесвітнього потопу, кліматичного перелому і загибелі стародавніх культур був світовий катаклізм при «захопленні» Місяця, який з незалежної планети перетворився на нашого супутника.

Автор: Зінаїда Бобир.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *