Розумні мешканці всесвіту

інопланетянин

Життя не є привілеєм лише нашої планети. Немає сумнівів у тому, що живий білок, живі істоти виникають в результаті історичного саморозвитку з мертвої природи всюди, де для цього є відповідні умови. Дослідженнями численних вчених встановлена фізико-хімічна єдність всесвіту. Немає ніяких причин думати, що на інших планетах діють закони, принципово відмінні від наших. Навпаки! Кожна планета побудована з таких же атомів, як, і Земля. Тому щоразу, коли на який-небудь планеті складаються такі ж умови, які були колись на Землі, наприклад, певна температура, вологість, наявність високомолекулярних речовин, що містять атоми вуглецю, там утворюються складні вуглецеві сполуки і створюються можливості для розвитку життя.

Вчені вважають, що на Землі, як ні на одній з інших планет сонячної системи, склалися найбільш сприятливі умови для розвитку різного життя. У цьому немає нічого дивного. Перш за все, наша планета розташована на досить «зручній» відстані від Сонця – не дуже близько і не дуже далеко від нього. Тому вона завжди забезпечена достатньою, але не надмірною кількістю тепла. Швидкість обертання Землі викликає порівняно швидке чергування дня і ночі, без тривалого охолодження і перегріву. Щільна газова атмосфера укриває її від постійного впливу метеоритів, ультрафіолетових променів та іншої короткохвильової радіації і, як «пухова ковдра» регулює приплив і віддачу тепла.

Важливим фактором для розвитку життя на Землі є наявність великих водних мас. Земля взагалі надзвичайно багата вологою. Не тільки під Сонцем, а й у багатьох інших ділянках всесвіту планети, три чверті поверхні яких зайняті водою, ймовірно, представляють рідкість.

Отже, на інших планетах нашої сонячної системи немає таких сприятливих умов, як на Землі. Чи означає це, що життя там неможливе, а якщо можливе, то якими є передумови до цього?

ТАЄМНИЦЯ МАРСУ

Марс

У нескінченному всесвіті є безліч населених, невідомих поки нам планет. Ці світи відчувають постійну еволюцію. Життя там безперестанку приймає нові форми у вічному русі матерії від простого до складного, від нижчого до вищого. Нескінченність не слід розуміти як одноманітний додаток одних і тих же доданків. Якщо взяти доступну нашому сприйняттю ділянку всесвіту в 2 мільярди світлових років, то тут, мабуть, нескінченно створюються подібні, але не тотожні ситуації, а розвиток йде не тільки по висхідним, а й по спадним лініям.

Прикладом цьому може служити вічне виникнення і вічна загибель небесних тіл. Кожне нове тіло чимось схоже з іншими, але точно їх не повторює, має власну індивідуальність. У відтворенні принципово близьких, але завжди відмінних процесів і полягає одна з особливостей нескінченності.

Отже, життя можливе і за межами сонячної системи. Але що стосується планет, які отримують від Сонця живильне тепло, то лише дві з них, Венера і Марс, по всій видимості, володіють життям.

Венера, як відомо, близька за розмірами до Землі. Її потужна атмосфера складається з вуглекислого газу, а також, ймовірно, з азоту і водню. Про температуру поверхні цієї планети, як і про період її обертання навколо осі, точних відомостей немає. Самою несприятливою обставиною для утворення на Венері високорозвинених форм життя до сих пір вважалася відсутність води. Але ось вчений Н. П. Барабашев, який багато років спостерігав цю планету, дійшов висновку, що під її густим, хмарним шаром таки знаходяться кисень і водяна пара.

Ці дані зовсім нещодавно підтвердили американські вчені. Піднявши на висоту 20 кілометрів телескопи, вони виявили на Венері водяні пари. Все це говорить про те, що на цій планеті може бути життя.

Не менш імовірна можливість існування живих істот і на Марсі. Ця планета здійснює оборот навколо своєї осі за 24 години 37 хвилин. Оскільки вісь її нахилена до площини орбіти, тут так само, як і на Землі, відбувається зміна пір року. В атмосфері Марса виявлено велику кількість вуглекислого газу (у два рази більше, ніж на Землі). Хоча ні кисню, ні водяної пари на Марсі не знайдено, однак цілком можливо, що вони там є. Температура у екватора доходить до плюс 30 °, але в цілому це холодна планета, з різкими температурними коливаннями.

На поверхні Марса помітні темні плями неправильної форми. Їх умовно назвали «морями», а світліші – «материками». Білі ділянки, виявлені біля полюсів, іменуються «полярними шапками».

Сто років тому під час чергового великого протистояння Марса, коли його особливо зручно було спостерігати, французький астроном Льє зауважив зміни забарвлення «морів». Темні під час марсіанської весни і літа, вони ставали світлими до осені. Як це пояснити? Чи не є марсіанські “моря” ділянками, покритими рослинністю, та зміняючи своє забарвлення в різні сезони?

Якщо це так і на цій планеті є рослини, то, ймовірно, тут повинен матися хлорофіл – особлива речовина, що додає земним рослинам зелений колір. Проте всі спроби виявилися марними: знайти хлорофіл на Марсі не вдалося.

Астроботанік Г. А. Тихов цікаво вирішив цю проблему. Він вперше зіставив оптичні властивості «морів» з властивостями земних рослин, що ростуть на високих горах і в Антарктиці, де кліматичні умови наближаються до суворого клімату Марса. Зняті ним високогірні рослини в інфрачервоних променях, так само, як і марсіанські “моря”, отримали темне забарвлення. Чому це сталося?

Інфрачервоні промені несуть половину сонячного тепла. Зеленим рослинам від них в літню пору дуже жарко. Тому вони « відображають» їх і при фотографуванні виходять білими. Високогірні і невірні рослини, можливо, так само, як і марсіанські, потребують тепла навіть влітку. Вони поглинають ці промені, і знімки тому виходять темними. Зіставляючи спектри цих рослинних зон зі спектрами Марса, вчений дійшов висновку, що рослини цієї планети повинні мати вигляд низькорослих розріджених подушок і зосереджені тільки в деяких ділянках. Вся ж інша поверхня Марса покрита оранжево-червоними пісками.

Марс

Так виникла гіпотеза про існування рослинного життя на Марсі. Цікаве відкриття зробив в 1877 році італійський астроном Скіапареллі: він помітив на поверхні Марса тонкі правильні лінії. Вчений назвав їх «каналами». Що це за лінії. Природні чи це річки або, може бути, штучні споруди. На ці питання належить відповісти майбутнім астронавтам.

Іноді думають, що життя можливе тільки в кисневому середовищі. Недолік вільного кисню або навіть його відсутність не може бути перешкодою для існування життя. На нашій планеті, наприклад, відомий ряд анаеробних організмів, що живуть у безкисневому середовищі. Однак кисень входить до складу всіх відомих нам білків. Навіть анаеробні організми, як сероводородні бактерії, витягають кисень з його сполук – води, вуглекислих солей і т. п. Рослини також отримують кисень з вуглекислоти, використовуючи енергію сонячних променів, а вночі поглинають атмосферний кисень.

Можна з впевненістю припустити, що вищі форми життя, що володіють інтенсивним обміном речовин, швидше за все, можуть розвиватися в середовищі, багатого киснем і водою. У всякому разі, при виникненні життя на Землі, коли атмосферний кисень майже відсутній, з’являлися лише найпростіші мікроорганізми. І тільки через сотні мільйонів років, коли в результаті життєдіяльності живих організмів був звільнений зі своїх з’єднань і накопичений кисень повітря, стали виникати все більш складні істоти. Вінцем розвитку Живої природи є людина з її свідомістю. В особі людини природа вперше почала пізнавати закони власного розвитку. Розумні мешканці Всесвіту, де б вони не були, повинні володіти цією властивістю.

Виходячи з відомих нам фізико-хімічних умов Марса і Венери, важко очікувати наявності на них настільки високої організації життя, яка неминуче, за загальними законами розвитку, вже призвела б до появи розумних, мислячих мешканців цих планет. Швидше за все, людина виявить там скромні лишайники, мохи і дуже дрібних найпростіших тварин типу інфузорій (на Марсі) або більш розвинені рослини з невідомими для нас, але навряд чи високоорганізованими тваринами (на Венері).

Далі буде.

Автор: Ю. М. Раль

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *