Пульсуюча земля. Частина друга.

Земля магніт

Провісником гіпотези розширення та пульсацій можна вважати всезнаючого Леонардо да Вінчі, який в одному зі своїх трактатів міркував про зростання і дихання Землі, розглядаючи її як своєрідний організм. Але це було не суворе наукове міркування, а якась суміш натурфілософії і поезії, настільки характерна для подібних прозрінь, до яких належать і атоми Левкіппа та Демокріта, і «пульсуючий Всесвіт» індійського релігійного епосу «Махабхарати», і багато іншого в тому ж роді. Наукові міркування почалися років сто тому, коли вчений Е. В. Біхал, спробував пояснити розширенням Землі виникнення океанських западин і збіг обрисів континентів, а другий, І. О. Ярковський, вирішив, що гравітація – це матеріальний потік, спрямований з космосу до всіх небесних тіл, в тому числі і до Землі, через що цим тілам належить поступово збільшуватися в об’ємі.

У двох цих припущеннях ми бачимо зародки двох напрямів, за якими розвивалися уявлення про розширення Землі. Майже півстоліття ці уявлення перебували ледве не в розряді курйозів і примх, поки в 30-40-х роках минулого століття їх не почали розробляти великі вчені – геологи, геофізики, фізики. Але мало пройти ще три десятка років, перш ніж у прихильників розширення накопичилися переконливі дані і до їхнього голосу стали прислухатися в таборах ортодоксальних фіксістів та мобілістів.

Візьмемо, наприклад, такий факт. Російський геолог Е. С. Штенгелов встановив, що майже вся земна кора, у всякому разі в межах континентів, покрита мережею полосовидних тріщинуватих зон, проникних для рідин і газів. Є смуги вузькі, метрів в 300 шириною, є й широкі – кілометрів на п’ять. Ширина ж укладених між ними монолітних і малопроникних блоків – від 2 до 30 кілометрів. Про одні зони відомо, що ще недавно вони були меншими, про інші – що з ними пов’язані вогнища землетрусів. У багатьох зонах виявлені сліди розтягуючих напружень. Звідки взялися ці зони-смуги? Звідки розтягують напруги? Причина може бути одна – розширення Землі.

Землетрус

А ось інший факт. Давно вже геологи намагаються розгадати, що викликало сильні зміни структури і складу деяких дуже древніх порід, що лежать біля самої поверхні Землі. Судячи по складу і структурі, вони повинні були утворитися під високим тиском. Такий тиск існує лише на глибині 30-50 кілометрів. Як же ці породи піднялися до поверхні з таких глибин? Уявити собі це можна, допустивши, що 3,5 мільярда років тому, коли утворилися ці породи, радіус Землі був в 1,5- 2 рази менше нинішнього, а сила тяжіння багато більше; в цих умовах тиск, необхідний для настільки кардинальних змін у структурі породи, міг існувати на менших глибинах – від 7 до 15 кілометрів. Звідти породи в процесі поступового разуплотнення Землі могли піднятися догори без особливих клопотів.

Точно так же розгадується і давня загадка алмазоносних кімберлітових трубок. Ув’язнені в цих трубках алмази могли виникнути лише при такій температурі і при такому тиску, який в наші дні існує на глибині 150- 200 кілометрів. Основна ж частина трубок утворилася явно на меншій глибині. І вік трубок виявляється значно менше алмазів, що містяться в них. Вміст старше оболонки – що це значить? Тільки те, що алмази народжувалися на ранніх етапах розвитку Землі, коли її радіус був багато менше нинішнього, народжувалися в самій верхній частині мантії, на порівняно невеликій глибині. А опісля сотні мільйонів років їх обволокла і захопила за собою речовина кімберлітових трубок.

корали

А цикли росту коралів? Річні ці цикли, подібно циклам дерев, видно неозброєним оком і всім давно відомі. Але ось на корали глянули в електронний мікроскоп і побачили добові ритми росту – по 365 ритмів в кожному річному циклі. Але що це? У коралів, яким від роду 300 мільйонів років, число ритмів в річному циклі зростає до 390, а у тих, яким 390 мільйонів років, налічується вже 400! Чи не ясно з цього, що щорічна кількість оборотів Землі навколо своєї осі поступово зменшувалася? За 390 мільйонів років Земля втратила 35 оборотів. Вважається, що в цьому винен особливий характер гравітаційних зв’язків між Землею і Місяцем. Цілком можливо, але і поступове збільшення земного радіуса скидати з рахунків не можна. За деякими підрахунками за останні 400 мільйонів років він збільшився на 4 відсотки, від чого поверхня земної кулі розширилася на 8 відсотків, обсяг виріс ще більше, а середня щільність, природно, зменшилася.

Через зменшення щільності і сповільнилося обертання Землі. Палеомагнітні виміри нібито підтверджують це. У австралійських палеомагнітологів П. Шмідта і Б. Емблтона вийшло, наприклад, що 1,5 мільярда років тому радіус Землі ледь перевищував половину сьогоднішнього і всі континенти близько примикали один до одного. Значне розширення Землі, коли між брилами континентів виникли великі ділянки океанської кори, почалося пізніше.

Ознаки розширення виявляються на різних стадіях розвитку планети. В одні епохи воно посилювалося, в інші – послаблювалося. Перший з передбачуваних великих «натисків» розширення стався 3,5 мільярда років тому, потім 2,5 мільярда, потім від 1 до 1,5 мільярда років тому. Ми живемо в нову епоху посилення, розпочатого «зовсім недавно», мабуть 250 мільйонів років тому.

За 3,5 мільярда років радіус Землі збільшився не більше ніж в півтора-два рази, за 1,5 мільярда років – не більш ніж у півтора рази, а за 250 мільйонів років, з початку мезозойської ери, не більше ніж на 5-10 відсотків. По правді сказати, і це немало: адже 10 відсотків – це 637 кілометрів, більше ніж відстань від Києві до Львова.

Продовження читайте в наступній частині.

Автор: Е. Мілановський.

P. S. Про що ще говорять британські вчені: про те, що про пульсування землі та загалом про напрочуд цікаву науку геологію можна було б зробити цілий окремий шкільний підручник (який можна було б придбати інтернет магазині шкільних підручників Bookvarik.com.ua). І хоча геологія не входить у загальну шкільну програму, але її можна було б викладати факультативно для допитливих дітей, яких зацікавить ця наука про будову нашої планети.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *