Хімія мозкових світів. Частина третя.

Ассасин

У середні віки на Близькому Сході існувала мусульманська секта, що наводили жах на хрестоносців. Члени цієї секти здійснювали вбивства європейських воєначальників. Від них не було порятунку: підіслані вбивці діяли у відкриту – на площах, під час прийомів і богослужінь. Секта називалася «хашашини», та спотворення цього слова – «ассасин» – стало французькою мовою означати: «вбивця». Словом ж «хашиш» або «гашиш» називають наркотик, до складу якого входить опіум. Члени секти курили гашиш. Це було релігійним ритуалом, учасники якого занурювалися в солодкі сновидіння, що тлумачились ними як наближення до Аллаха. Поступово розвивалася пристрасть, і наркомани-хашашини були готові на все, лише б знову отримати жменьку коричневого порошку, запасами якого розпоряджався ватажок секти.

Наркотики… Могутні плоди хімії, здатні на кілька годин позбавити людину від найгостріших фізичних і душевних мук, вони самі стали причиною страждань мільйонів людей на землі.

Людину штовхають до наркоманії соціальні умови і особливості її особистості, але одні люди практично не можуть стати наркоманами, а інші стають ними «з першого уколу». Секрет полягає, очевидно, в індивідуальному хімізмі мозку. Найпоширеніший наркотик – алкоголь – міцно тримає перше місце після шизофренії серед причин звернення до психіатрів. Алкоголізм – соціальна хвороба, але найлегше і найшвидше алкоголіками стають, мабуть, люди з особливою хімічною чутливістю мозку до алкоголю. До речі на сайті http://an-help.ru/main/moskovskaya-narkologiya/ ви можете більше почитати про проблеми алкоголізму, наркоманії, та засобів їх лікування.

Людина – далеко не єдина істота в природі, схильна мати пристрасть до наркотиків. Індійські й африканські слони розшукують в джунглях особливі плоди, якими оп’яняють себе, після чого з веселими трубними криками відправляються буйствувати – ламають ліс, руйнують села.

Дикі стада п’яних павіанів – страшна загроза для індійських сіл: вони теж знаходять якісь плоди, що приводять їх у стан несамовитості, а в експериментальних умовах мавп дуже легко зробити справжніми алкоголіками. Навіть миші, якщо їх «споювати», набувають пристрасть до алкоголю, заради отримання якого пускаються на всі хитрощі свого мишачого розуму.

Про кішок – особлива розмова. Вони відомі валеріаномани. Коти, яким дали хоч раз в житті спробувати валеріанку, поводяться, як справжнісінькі наркоші – вони приходять на те місце, де їм вперше дали наркотик, метушаться, кричать і доходять до теперішнього сказу.

Існує безліч «малих» наркоманій – зловживання чаєм, кавою, палінням, які таять в собі, однак, досить велику небезпеку. Звикання до речовини може і не проявлятися у пристрасті, але якщо різко обірвати прийом після тривалого вживання, може розвинутися вкрай тяжкий стан, іноді справжні психози – так звані «психози позбавлення».

Яка ж сила народжує цю дику і безглузду спрагу знову і знову п’янити себе порошками, ампулами, таблетками? Щоб зрозуміти це, потрібно знову повернутися до щура, який дразнив собі мозок з минулої статті. Адже він наркоман. Він забуває про їжу і питво і готовий безперервно, цілодобово натискати на важіль, поки не впаде в знемозі. Можна припускати (хоча, з точки зору суворої фізіології, таке припущення – неприпустимий суб’єктивізм), що коли щура позбавляють його нового задоволення, він страждає. Можна думати, що хімічне «тяжіння» до центрів задоволення і, може бути, гальмування «центрів невдоволення» відіграють важливу роль у механізмі впливу наркотиків.

Можна допустити, що гіпотетичні мозкові “центри” задоволення і невдоволення знаходяться між собою в таких же антагоністичних взаєминах, як , наприклад, центри згиначів і розгиначів кінцівок або центри вдиху і видиху в довгастому мозку. Збудження одного з них викликає гальмування іншого, і навпаки. Тому всяке усунення незадоволення є вже якоюсь мірою задоволенням. Тому всяке позбавлення задоволення є невдоволенням. Подібна думка висловлювалася психологами і філософами в інших словах дуже давно, і особливо чітко – Спінозою в його знаменитій «Етиці».

Звичайно, ця примітивна схема пояснює далеко не всі в дії наркотиків. Чому пристрасть навіть при багаторазовому прийомі розвивається далеко не у всіх людей і не до всіх речовин, що викликають гарний настрій і усувають поганий? Відомо, наприклад, що закис азоту – «звеселяючий газ», застосовуваний для наркозу, не викликає пристрасті. Чому при тривалому застосуванні наркотиків задоволення, що приноситься ними (як і будь-яке інше задоволення), неминуче тьмяніє, а страждання, заподіяні їх відсутністю, посилюються? Самостійні чи, нарешті, мозкові механізми різних видів задоволення і страждання (наприклад, голоду та інстинкту продовження роду) або вони містять щось спільне, як спільні між собою різні види болю? Справа ускладнюється ще тим, що в деяких ділянках мозку, наприклад у кішок, роздратування однієї і тієї ж точки може викликати то «задоволення», то «незадоволення»…

Все це питання, які чекають відповідей. Чи допоможе хімія розгадати внутрішні механізми психіки? Чи вдасться знайти для кожної людини «хімічний оптимум», який буде постійно забезпечувати найкращий рівень її психічної діяльності? Ми стоїмо біля самих витоків цілеспрямованого вторгнення хімії в людський мозок.

Автор: В. Леві.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *