Хімія мозкових світів. Частина перша.

мозги

З тих пір, як я став приймати психокорректори, мені все стало вдаватися. Вирушаючи у гості, я ковтав Драже Веселощів, – і не було людини дотепніше за мене. Перед іспитом брав Пігулки Впевненості і, звичайно, УСРЗ – Універсальний Стимулятор розумових здібностей. Для занять і дозвілля використовував більш прицільні засоби – Математичні і Лінгвістичні Таблетки, Музичні Краплі і Порошки Для Живопису.

Всі ці вітаміни психіки у мене зберігаються в спеціальних коробочках. Пам’ятаю, одного разу був прикрий випадок: поспішаючи на побачення, переплутав коробки і замість Таблеток Кохання прийняв Пілюлю Обережності – в результаті зазнав повного фіаско. З Таблетками Кохання мені не щастило: в іншій раз прийняв їх помилково перед зустріччю з професором Никаноровою, вже літньою жінкою, і замість звіту про наукову роботу намагався говорити якісь недоречні компліменти. Але, незважаючи на такі прикрі дрібниці, я відчував себе чудово…

Все зіпсувалося після цієї історії з балоном. Треба ж було йому вибухнути на моєму чергуванні! Добре, що я втримався тоді й не пішов перевіряти, а то, чого доброго, і сам злетів би у повітря. Марк якраз перед тим зателефонував, просив перевірити, але мене наче хтось утримав – я подумав: як що-небудь не так виявиться, мені ж доведеться відповідати. Добре, що я тоді прийняв перед чергуванням Таблетки Спокою, вони мені стали в нагоді і потім, при розмові з директором. Я виразно, без найменших емоцій пояснив йому, що катастрофа сталася через неправильне включення приладу, принаймні, за шість годин до початку мого чергування. І не моя вина, що Марку дали догану, він ще легко відбувся…

Питається, чому ж всі вони після цього від мене відвернулися? Мене не помічають. Мене лише зрідка удостоюють діловими репліками. Навіть Тереза, добрий ангел завжди і для всіх, при мені тримається винувато і скоріше йде. Якось я не витримав і став її про щось розпитувати, мені це зовсім не потрібно було, а просто так, щоб поговорити.
Вона сказала:
- Почекай хвилинку, – і вийшла.

Більше я її в той день не бачив. І тут мені стало нудно – так нудно, як ніколи. Чого тільки я не брав – і Кульки умиротворення, і Капсули Щастя, навіть уколи робив – нічого не допомагало. Я звернувся до доктора – того самого, який колись рекомендував мені психокорректори.

Він вислухав мене хмуро, потім сказав, що мені, очевидно, допоміг б тільки один засіб – Таблетки Порядності. Я здивувався: адже не хотів же він, справді, сказати, що я непорядна людина. Це, очевидно, на зразок того, як п’яницям призначають гірчичники або ще що-небудь, – і їм, дійсно, допомагає. І ось зараз я бігаю по аптекам і скрізь шукаю ці самі таблетки. Але, на жаль, ніде поки не можу їх знайти. Мені сказали, що найближчим часом випуску їх, здається, не передбачається.

Це, зрозуміло, фантастика. Яка ж реальність? Що зараз в змозі зробити хімія з людським мозком, здоровим і хворим? Дуже багато, і дуже мало. Багато – тому, що десятки тисяч психічно хворих завдяки психофармакологічним препаратам знову знаходять спокій, сон, здатність спілкуватися з оточуючими, повертаються до праці, позбавляються від нестерпних душевних мук. Мало – тому що багатьом хворим ніякі препарати поки не допомагають.

Багато – тому, що з’явилися випадки одужання найтяжких душевнохворих, що досі вважалися безнадійними; навіть у найважчих психіатричних відділеннях завдяки психофармакології залишилося дуже мало справжніх «буйних». Мало – тому, що в набагато більш легких випадках, де ураження психіки далеко не так глибокі, вони часом наполегливо зберігаються, незважаючи ні на яку терапію.

Психофармакологія особливо активно приходить на допомогу страждаючим депресіями. У цих хворих, зазвичай при повній ясності розуму, виникає болісна туга, почуття малоцінності і провини, яке іноді штовхає їх навіть на самогубство. Раніше таким хворим допомагав лише час. Тепер особлива група психофармакологічних засобів – антидепресанти – дозволяють в більшості випадків в порівняно короткі терміни повернути нормальний душевний стан і, найголовніше, запобігти непоправному.

Але не слід спокушатися: антидепресанти, усуваючи саму депресію, не усувають поки невідомої причини, що лежить в її основі. Варто їх скасувати, і, якщо фаза-час, протягом якого тривала б депресія у хворого сама по собі, – не скінчилася, депресія негайно повернеться знову і стане ще важче.

Психофармакологія не тільки сильна, але і підступна. Деякі препарати можуть загострити вже наявний психоз, що іноді, до речі, допомагає його вилікувати, але все ж це досить небезпечно. Психіатри помітили також, що часто «психотропні» (тобто впливаючі, перш за все, на психіку) засоби змінюють протягом душевної хвороби, якісь прояви захворювання послаблюються, інші посилюються. Один артист, наприклад, страждав безсонням, яке настільки вимотувало його, що він не міг грати. Він пройшов курс лікування, і сон відновився, але грати він як і раніше не міг, тому що препарат, яким його лікували, зменшував жвавість емоцій. Дія препарату проявлялася так тонко, що артист помічав це тільки під час гри: в усі інші моменти ніякого притуплення емоцій не було, але коли їх потрібно було викликати штучно, шляхом перевтілення, емоційні механізми «не спрацьовували». Зрештою, було знайдено вихід з положення – інші ліки.

До психофармакології вдається все більше психічно здорових осіб, у яких лише в тих чи інших ситуаціях просто «здають нерви». Стало досить звичайним вживання таких препаратів, як андаксин або лібріум при заворушеннях, пов’язаних з відповідальними виступами або при легких формах психічної неврівноваженості.

«У одній кишені збуджуючі, в іншій заспокійливі таблетки», – пишуть газети, характеризуючи життя сучасної ділової людини. Це захоплення психофармакологією, що підігрівається рекламою, не настільки вже безневинне, як може здатися. Нова зброя психіатрів ще тільки починає виковуватися. Причини і механізми нервових і психічних порушень нескінченно різноманітні, і нескінченно різноманітна індивідуальна чутливість людини до різних хімічних речовин. А поки більшість сучасних психофармакологічних засобів діє досить грубо і сумарно, так що лікар інший раз не знає, чи стріляє він з гармати по горобцям або намагається рогаткою вбити слона.

Автор: В. Леві.

P. S. А ще цікаво дослідити наскільки ті хімічні процеси, що відбуваються всередині нашого мозку впливають на наші сновидіння. А то ж буває насниться щось таке незрозуміле, що хоч сонник онлайн відкривай. А насправді все це можна було б пояснити цілком науково, завдяки хімії та анатомії. Хоча наукове дослідження нашого мозку насправді лишень починається, трішки-трішки вчені починають проникати у секрети будови цього найзагадковішого нашого органу.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *