Електролітична дисоціація: теорія і основні положення

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Електролітична дисоціація

Зміст:

  • Історія

  • Теорія

  • Дисоціація кислот

  • Дисоціація основ

  • Дисоціація солей

    Історія

    Історія відкриття такого цікавого явища в хімії як електролітична дисоціація почалася в 1887 році, коли шведський хімік Сванте Аренніус під час досліджень електропровідності водних розчинів, висловив припущення, що в подібних розчинах речовини можуть розпадатися на заряджені частинки – іони. Іони ці перебувають у русі, пересуваючись до електродів, як позитивно зарядженого катода, так і негативно зарядженого анода. Цей процес розпаду і отримав назву електролітичної дисоціації, саме він є причиною появи електричного струму в розчинах.

    Теорія

    Класична теорія електролітичної дисоціації, розроблена першовідкривачем С. Аренніусом спільно з В. Освальдом, перш за все, припускала, що розпад молекул на іони (власне дисоціація) відбувається під дією електричного струму. Згодом з’ясувалося, що це не зовсім так, оскільки було виявлено існування іонів у водних розчинах, незалежно від того, проходив через них струм чи ні. Тоді Сванте Аренніус сформував нову теорію, суть її полягає в тому, що електроліти мимовільно розпадаються на іони під впливом розчинника. А вже наявність іонів створює ідеальні умови для електропровідності в розчині.

    Електролітична дисоціація

    Приблизно так виглядає електролітична дисоціація схематично.

    Велике значення електролітичної дисоціації в розчинах полягає в тому, що вона дозволяє описувати властивості кислот, основ і солей, і далі ми детально на цьому зупинимося

    Дисоціація кислот

    Кислотами прийнято вважати електроліти, при дисоціації яких в якості катіонів, утворюються виключно катіони водню.

    Н3РО4 ⇄ Н + Н2РО—4 (перша ступінь)
    Н2РО4 ⇄ Н + НРO24 (друга ступінь)
    Н2РО4 ⇄ Н+ PОЗ4 (третя ступінь)

    Так виглядають хімічні рівняння електролітичної дисоціації кислот. У прикладі показана електролітична дисоціація фосфорної кислоти Н3РО4 яка розпадається на водень H (катіон) і іони анодів. Причому дисоціація багато основних кислот проходить, як правило, тільки по першій ступені.

    Дисоціація основ

    Основи відрізняються від кислот тим, що при їх дисоціації в якості катіонів утворюються гідроксид-іони.

    Приклад рівняння хімічної дисоціації підстав

    KOH ⇄ K + OH—; NH4OH ⇄ NH+4 + OH—

    Основи, які розчиняються у воді, називають лугами, їх не так вже й багато, в основному це основи лужних і лужноземельних металів, таких як LiOH, NaОН, КОН, RbОН, СsОН, FrОН и Са(ОН)2, Sr(ОН)2, Ва(ОН)2, Rа(ОН)2

    Дисоціація солей

    При електролітичній дисоціації солей в якості катіонів утворюються метали, а також катіон амонію NH4, а аніонами стають кислотні залишки.

    (NH4)2SO4 ⇄ 2NH+4 + SO24; Na3PO4 ⇄ 3Na + PO3-4

    Приклад рівняння електролітичної дисоціації солей.


    Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

    При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.