Вплив природних електромагнітних полів на живу природу

Магнітна буря

Ще в 1935 році німецькі вчені помітили, що в періоди магнітних бур, при яких напруженість магнітного поля Землі різко зростає, помітно збільшується число нервових і психічних захворювань, Однак ці дані, отримані на підставі вивчення 40 тисяч випадків протягом 5 років, не піддавалися досить повній статистичній обробці. Нещодавно в США знову був знайдений взаємозв’язок — на цей раз при ретельному статистичному співставленні — 29 тисяч випадків психічних захворювань за 4 роки з щотижневими даними про напруженості поля земного магнетизму. Подібна ж залежність була виявлена у відношенні числа надходжень в лікарні і смертних випадків у них.

Великий матеріал зібраний і про збільшення числа серцево-судинних захворювань та їх загострень в періоди магнітних бур. Ці результати стимулювали пошуки можливого зв’язку між поведінкою тварин та змінами інтенсивності земного магнетизму. Такий зв’язок знайшов американський дослідник Ф. Браун. Він помітив, що зі сходом Сонця всі равлики повзуть в напрямку, паралельному магнітним силовим лініям, по мірі наближення до полудня все більша частина з них відхиляється вліво від цього напрямку, до вечора ж майже всі тварини знову направляють свій рух на південь. Відомо, що напруженість магнітного поля Землі зазнає протягом доби помітні зміни. Відхилення руху равликів від початкового — ранкового — напряму виявляється відповідно пов’язаним із змінами напруженості земного магнітного поля.

Це явище показує, що тварини можуть реагувати не тільки на підвищення, але і на зниження інтенсивності магнітного поля. Справді, нещодавно було встановлено, що в умовах штучно зниженої (в 10 разів) інтенсивності магнітного поля бактерії стафілококи розмножуються в 15 разів повільніше.

Результати дослідів з равликами навели Брауна на думку, що добова зміна магнітного поля Землі може бути своєрідним регулятором так званих «біологічних годинників». Питання про існування таких «годинників» давно виникло у зв’язку з спостережуваною властивістю всіх живих організмів визначати час доби і погоджувати з його ходом швидкість і напрямок найважливіших процесів життєдіяльності. Механізм роботи «біологічного годинника» остаточно не з’ясований. Припускають, що він регулюється якимись внутрішніми процесами в організмі, так як його добовий хід практично не залежить ні від добової зміни світла і темряви, ні від відповідних змін температури і атмосферного тиску. Звичайно, гіпотеза Брауна потребує переконливого експериментального підтвердження.

Нещодавно були відкриті пульсації магнітного поля Землі в межах від 8 до 16 коливань в секунду. У зв’язку з цим висловлене цікаве припущення, що з впливом цих пульсацій пов’язана наявність основного ритму біопотенціалів мозку у людей, так званого альфа-ритму, що змінюється саме в цьому діапазоні частот. Отже, проблема впливу природних електричних і магнітних полів отримала права громадянства в науці,

Електромагнітні поля в живих організмах

Здатність генерувати електромагнітні поля низьких частот вперше була відкрита у деяких риб. У них існують електричні органи, які випускають періодично повторювані імпульси. Форма, тривалість і частота імпульсів характерні для кожного виду риб.

Пізніше низькочастотні імпульси електричного і магнітного полів були виявлені навколо порушеного нерва жаби. І, нарешті, вчені відзначили низькочастотні магнітні імпульси в околиці серця людини.

Нещодавно вдалося зареєструвати випромінювання широкого діапазону довгих радіохвиль поблизу скорочувальних м’язів людини. Найбільше випромінювання генерується у дрібних м’язів, середнє — у литкових. Поблизу м’язів голови випромінювання не відзначалося. У зв’язку з цими спостереженнями згадали про те, що італійський вчений Ф. Кацамалі ще в 1925— 1941 роках спостерігав випромінювання сантиметрових і метрових радіохвиль мозком людини, що знаходиться в сильному емоційному збудженні. Нещодавно в одному американському журналі з’явилося повідомлення про успішне повторення цих дослідів з допомогою досконалої сучасної радіоапаратури.

Що представляють собою ці випромінювання: чи побічне явище, тільки супутнє фізіологічним процесам, або вони відіграють суттєву роль у цих процесах? Найбільш імовірним видається друге припущення. Це випливає як з даних про біологічну дію електромагнітних полів, так і з того факту, що різні електричні явища в живих організмах, що мають безпосереднє значення для процесів життєдіяльності.

У цьому відношенні представляє інтерес відкриття Р. Беккера, який знайшов, що з поверхні тіла людини та інших хребетних певним чином розподілені електричні потенціали. Причиною їх виникнення є особлива електрична система — потоки електронів вздовж нервових волокон (досі був відомий поперечний рух іонів в нерві, який, як відомо, обумовлює поширення біострумів). У чутливих нервах ці потоки спрямовані до спинного мозку, а в рухових — протилежно.

Беккер прийшов до висновку, що знайдена ним система управляє швидкістю поширення біострумів по нервах і передає повільну інформацію про біль. Вона пов’язана і з психічним станом організму. Беккер припускає, що вплив магнітних полів Землі на поведінку тварин обумовлений саме реакцією цієї системи. Мабуть, вона утворилася в процесі еволюції раніше, ніж система управління за допомогою біострумів, і досі грає головну роль у регулюванні поведінки примітивних тварин.

Виходячи з фактів біологічної дії електромагнітних полів та даних про їх виникнення в живих організмах, можна зробити припущення про те, що поряд із нервовими й хімічними способами передачі інформації в організмі існує своєрідний «радіозв’язок». Він видається вірогідним на всіх рівнях функціонування живого організму: між системами, між клітинами, між молекулами.

З точки зору цієї гіпотези можна спробувати пояснити механізм деяких «дистанційних» взаємодій між клітинами, які з хімічних позицій пояснити не вдається. Відомо, що нервові клітини, які розвиваються володіють високо вибірковою спорідненістю: вони «пізнають» одна одну і навколишнє їх середовище, переміщаються в суворо визначені ділянки організму, якимось чином точно «знаходячи» місця призначення.

З цих же позицій можна розглянути і прояви дистантних зв’язків на молекулярному рівні: при синтезі білкових молекул, при зустрічах ферменту і субстрату, антигену та антитіла. Доречно тут згадати, що останнім часом на основі серйозних теоретичних міркувань висловлені гіпотези про можливість випромінювання і поглинання білковими молекулами сантиметрових хвиль.

Нарешті, деякі вчені розглядають «біологічний радіозв’язок» як можливу причину так званих телепатичних явищ.

Далі буде.

Автор: А. Пресман.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *