Корисне випромінювання

Атомне випромінювання

В історію природознавства 1896 рік назавжди увійде як дата видатної наукової події – виявлення природної радіоактивності. Це відкриття, зроблене французьким фізиком Анрі Беккерелем, по суті, стало і народженням абсолютно нового розділу науки і техніки – радіаційної хімії.

Тепер зрозуміло, що Беккерель зміг зробити свої чудові спостереження саме тому, що радіоактивне випромінювання має здатність викликати хімічні перетворення в речовині – в даному випадку, фотохімічні, аналогічні дії світла на фотопластинку. Сам факт виявлення радіоактивності таким способом був першим радіаційно-хімічним досвідом, тобто досвідом, що підтвердив можливість проведення хімічних реакцій під дією радіоактивних, або, як інакше прийнято говорити, іонізуючих випромінювань.

Однак протягом першої половини минулого століття дослідження в галузі радіаційної хімії не отримали широкого розвитку. Це було пов’язано не з відсутністю інтересу до подібних задач, а з дуже обмеженими можливостями експериментаторів. Адже в їх розпорядженні не було підходящих штучно створених потужних джерел випромінювання, а природні радіоактивні елементи знаходяться в природі у вкрай обмеженому і надзвичайно розсіяному стані. Потужним поштовхом до розвитку радіаційно-хімічних досліджень послужило здійснення керованої ланцюгової реакції поділу ядер атомів важких елементів, створення атомного реактора.

Працюючий реактор є джерелом нейтронів і гамма-променів. Їх впливу піддаються як оточуючі предмети, так і конструкційні матеріали, з яких побудований сам реактор. Хімічні та фізичні зміни в матеріалах під дією випромінювання становлять великий практичний інтерес. Тому розвиток атомної промисловості та реакторобудування висунуло радіаційно-хімічні дослідження на передній план. Крім того, в реакторах перебувають штучні радіоактивні ізотопи, які також можуть служити потужними джерелами випромінювання для радіаційно-хімічних досліджень (наприклад, кобальт-60, стронцій-90, ітрій-90, цезій-137 та ін.)

Розвиток атомної промисловості, а також техніки прискорення заряджених частинок не тільки зумовив необхідність постановки широких радіаційно-хімічних досліджень, але й створив для них матеріальну базу. І якщо 117 років тому відбулося народження радіаційної хімії, то повнокровне життя вона набула лише з прогресом атомної техніки. Ось чому радіаційна хімія – це наймолодша галузь хімічної науки.

Іонізуючі випромінювання можуть викликати в речовині найрізноманітніші хімічні реакції: розкладання, окислення, відновлення, приєднання, полімеризацію, – можуть призводити до появи забарвлення у твердих тілах (наприклад, у склі), мають біохімічну дію на живі організми і т. д.

Якщо на перших порах розвитку нової галузі знання головним чином проводились суто наукові дослідження, що ставили метою вивчення елементарних процесів, що протікають в хімічних системах під дією випромінювання, то пізніше радіаційна хімія твердо виходить на широку дорогу промислових застосувань. У наступних статтях буде розказано, звичайно, в самій загальній формі, лише про деякі основні напрямки використання радіаційної хімії для вирішення суто практичних завдань.

Автор: Фінкель Е. Е.

P. S. О чем еще говорят британские ученые: о том, что тема изучения радиоактивного излучения одна из самых сложных в физике, но даже и ее можно успешно освоить, если найти хорошего репетитора. А найти хорошего репетитора можно на сайте www.repetitor.org.ua/register

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *