Фізика і музика. Від добра добро.

Бах

Винахід темперованого звукоряду був чудовим досягненням. Музичні звуки організувались у міцну систему. Відпала небезпека раптової фальші. Всі ділянки звукоряду стали рівноправні. Нотний запис точно відобразив звуки. Перед композиторами відкрились широкі горизонти творчості. І першим, хто скористався ними був геніальний Йоганн Себастьян Бах. Концерти, кантати, ораторії, меси, фуги, прелюдії – незабутні твори вийшли з-під його пера і пальців. І Бах був не тільки музикантом. То був і глибокий дослідник темперованого звукоряду. Недарма одна із збірок його творів так і називається: «Добре темперований клавір».

У бахівській музиці вперше виявились й зміцнились закономірності поєднань звуків темперованого ладу. Композитор заклав основи класичної гармонії – вчення про милозвучні акорди. Класична гармонія вийшла досить простою. У кожному ладі – всього три основних триголосних акорди. Крім того, дозволені обіги – перестановки голосів цих головних підвалин, їх доповнення, варіації. Це зовсім не мало, якщо врахувати, що існує 48 ладів, а темперований звукоряд дозволив безболісні переходи з ладу в лад. Велике багатство гармонійних і мелодійних форм!

Слідом за Бахом розробку музики темперованого ладу повели десятки і сотні композиторів. Бетховен, Моцарт, Шопен, Ліст – це справжній фонтан мелодій і гармоній, свято вільної зміни ладів. Всі завоювання музичної культури зроблені на цьому шляху. На ньому людиною знайдені справжні скарби.

ПОМНОЖИВШИ БАГАТСТВО!

Так, темперований лад багатий і щедрий. Він незамінний своєю простотою. Протягом століть він вірно служить музиці. І буде служити надалі. І все ж останнім часом, всупереч прислів’ю «від добра добра не шукають», все частіше говорять про те, що навряд чи варто обмежувати їм розвиток музичного мистецтва.

Причина вам знайома: певна неточність темперованих інтервалів порівняно з природними. Адже чистою залишилась тільки октава. Квінта спотворена небагато, а терція – помітно.

Треновані музиканти кажуть: на роялі і органі квінти «тупі». Скрипаль, граючи без акомпанементу і прагнучи до краси виконання, іноді непомітно для себе бере замість тупих квінт «гострі», натуральні. Адже скрипці, на грифі якої немає клавіш або планок, доступні будь-які інтервали. Але кілька таких переходів – і звуки виходять з темперованого ладу. Якщо в цей час вступить рояль, почується фальш – щось схоже на те, що в давнину музиканти називали «вовком».

Чесно кажучи, в наші дні подібні випадки – рідкість. Композитори та оркестранти вміють їх уникати. Але й сьогодні, не бажаючи втрачати краси «гострих» квінт, роялі іноді налаштовують саме по них. А тоді втрачається точність октав. Те хвіст застряг, то ніс загруз!

Правда, до невеликої неприродності темперованого звукоряду легко звикає і людина з тонким слухом. Але, навіть звикнувши, вона завжди віддає перевагу мелодії, виконаній в натуральному ладі.

Розповідають, що Петро Ілліч Чайковський після відпочинку серед природи гостро відчував штучність звичайної темперованої музики, в тому числі і своєї власної. І нарешті, головне. Три основних триголосих акорди в темперованому ладі – це, як ми бачили, зовсім непогано. Це – велика кількість гармонійних форм. Але чому б не помріяти про збільшення багатства? У натуральних ладах, де звуки більш споріднені, гармонійних, милозвучних поєднань звуків набагато більше. І серед них є дивовижно красиві. Почувши такі акорди, композитори вражаються нової красі, недоступній їм і невідомій в темперованому звукоряді.

Ось чому і після тріумфального воцаріння темперованого звукоряду серед музикантів було і є чимало переконаних прихильників натурального ладу, які шукали і шукають способи його творчого освоєння.

Одним з найбільш гарячих шукачів справді природної звукової краси був знаменитий російський композитор Олександр Миколайович Скрябін. Багато що в його творіннях – це стихія, осмислена і підпорядкована музичним генієм. І можна зрозуміти бажання композитора передати цей величний задум справжніми, природними звучаннями. Прагнучи до виразності і найтоншої художності складних музичних звуків, Скрябін, по суті, створив нову гармонію – більш широку і різноманітну, ніж класична. Він відкрив своєю музикою такі поєднання звуків темперованого ряду, які, на думку ряду авторитетних музикознавців, близько підійшли до звучання гармоній натуральних ладів.

Далеко не завжди Скрябін залишався задоволений своїми творами. Важко, дуже важко було шукати природні звуки, не виходячи з меж дванадцятиступеневої темперації. Інший раз композитору доводилось будувати акорди, в яких явно не вистачало натуральних обертонів. Відчуваючи це, розуміючи, що для закінченості потрібен звук, що лежить десь між доступними, він часом йшов на заміну одного звуку треллю – швидкою зміною двох сусідніх звуків (до і після заповітного відсутнього). Виходив ніби середній звук, і вухо чуло щось схоже на те, що було потрібно.

В останній період своєї творчості композитор особливо багато думав про подолання кайданів дванадцятиступеневої темперації. Він намагався навіть сконструювати рояль, здатний відтворювати звуки між звичними сходинками темперованої драбинки. Побудувати такий інструмент йому не вдалося. А коли згодом подібні роялі були створені, вони не увійшли в практику. Занадто вже вони були складні, дуже важко було на них грати. Та й при всій складності не могли вони передати до кінця красу натуральних ладів. Що ж, тим яскравіше вимальовується заслуга композитора, який зумів підійти до натуральних гармоній навіть у межах дванадцяти темперованих сходинок.

Минули роки і десятиліття. Спадщина Скрябіна пройшла перевірку часом. Нині вона визнана дорогоцінною. Багато музикантів наших днів знають і шанують любов композитора до звуків натуральних ладів. Не випадково відомий диригент Голованов, працюючи над творами Скрябіна, вимагав від оркестрантів перенастроювання інструментів та гри в натуральних ладах – усюди, де це було можливо. Така інтерпретація дуже важка. Мало просто зняти напруження, замінивши їх милозвучними гармоніями. Все це має строго відповідати задуму композитора, що вимагає від диригента і оркестрантів виключної інтуїції, великого художнього смаку. Скрябінські речі, виконувалися під управлінням Голованова, звучали дивовижно. До речі сказати, багато з них записані на плівку і збереглися. Їх можна прослухати в Москві, в Музеї Скрябіна.

Після Скрябіна не було ще композитора, який б настільки глибоко прагнув до натуральних гармонійних звучань. Деякі музикознавці вважають, що Скрябін дійшов до межі гармонійних можливостей темперованого ладу. Так це чи ні, покаже майбутнє. Ясно одне: пошук нових, невідомих колись гармонійних поєднань вимагає тепер великих зусиль. Два століття розвитку європейської музики темперованого ладу дають себе знати.

Це, звичайно, зовсім не означає, що традиційна гармонія вичерпана. У якійсь мірі вона «приїлася» лише вузькому колу професіоналів-музикантів. Для широкої маси любителів музики вона нерідко звучить як одкровення. І на додаток до прекрасного минулого серйозної музики, йде не менш прекрасний її сучасний розвиток. Стара гармонія, оновлена і по-новому осмислена сучасністю, талановито поєднана з гострим і яскравим дисонансом, – ось шлях, по якому йдуть багато творці музики наших днів. Цей шлях широкий і плідний. Недарма його тримається переважна більшість музикантів і музикознавців. Але він – не єдиний.

Другий шлях, поки не настільки загальновизнаний і менш багатий прихильниками, – не що інше, як виведення музики за межі темперованого ладу. На противагу модному зараз на Заході формалізму голих дисгармоній цей шлях веде у світ нових гармоній, обіцяє нечувану свободу звукової творчості.

Якщо Скрябін і справді досяг кордонів гармонії дванадцятиступеневого темперованого звукоряду, то тепер стоїть завдання – перейти ці межі. За ними композитора чекає незаймана цілина дивовижних звучань. Там – все нове, все невідкрите. Геній художника звуків знайде там невичерпний скарб понині невідомих звукосполучень. Цей шлях аж ніяк не суперечить першому, традиційному. Він лише доповнює і збагачує його.

Але чи доступний він? Чи доросла наша музична техніка до такої сили, щоб прорвати кордони дванадцятиступеневої темперації? Адже система натуральних ладів нітрохи не спростилась. Адже й сьогодні немислимий рояль з незліченною кількістю клавіш, неможлива тисячократно ускладнена нотна система. Років шістдесят тому ми змушені були б дати негативні відповіді на ці питання. Зброї для прориву кордонів тоді не було. Але зараз …

Автор: Г. Анфілов.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *