Великий кругообіг речовин у земній корі

вулкан

З кожним роком встановлюються все більш тісні зв’язки між різними явищами земної кори, між розвитком Землі і життєвими процесами. Візьмемо, наприклад, вулканізм. Ми знаємо, що при вулканічних виверженнях в атмосферу надходить багато вуглекислого газу, який служить їжею для зелених рослин – «сировиною» для фотосинтезу. Відомо також, що в минулі геологічні періоди неодноразово бували епохи посилених вулканічних вивержень, з якими було пов’язане надходження в атмосферу величезних кількостей вуглекислого газу. Тому дуже ймовірно, що в епохи вулканізму вміст вуглекислого газу в атмосфері було підвищено, а, отже, інтенсивніше протікав фотосинтез.

Більше того, деякі вчені припускають, що в ці періоди найбільш інтенсивно розвивалися в морях організми з вапняним скелетом, залишки яких дали початок потужним товщам вапняків. Тому епохи вулканічних вивержень – це, ймовірно, також періоди енергійного вугле- і карбонатоутворення.

Протягом геологічної історії осадові породи, що утворюються поблизу поверхні землі – вапняки, глини, піски, – неодноразово занурювалися на великі глибини, де панують високі температури. Ці та деякі інші міркування привели вчених до висновку про існування великого кругообігу речовин у земній корі. Під час цього процесу осадові породи, занурюючись на великі глибини, переплавляються, утворюють рідку магму, з якої відбувається кристалізація так званих магматичних порід – гранітів та інших. Інакше кажучи, можливо, що граніти є колишніми, переплавленими біосферами.

У ході горотворних процесів вивержені породи можуть знову опинитися на поверхні і піддатися вивітрюванню. В результаті утворюються нові товщі осадових порід, які, занурюючись, знову можуть явитись матеріалом для утворення вивержених. Таким чином, можливо, що в земній корі відбувається грандіозний кругообіг речовин, тривалість окремого циклу якого вимірюється десятками і сотнями мільйонів років.

Бути може, виникнення гір, гранітів (як і інші геологічні процеси) так тісно пов’язане з розвитком життя , що всі вони представляють тільки різні сторони єдиного грандіозного за своєю складністю і тривалості процесу розвитку біосфери.

Автор: А. І. Перельман.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *