У пошуках нових планет. Продовження.

планети

На орбіті Юпітера близько двох точок, що утворюють разом з Юпітером і Сонцем вершини двох рівносторонніх трикутників, розташовані дві групи малих планет. Їм присвоєні імена героїв троянської війни, і тому ці незвичайні планети називаються троянцями. Троянці – своєрідні конвоїри Юпітера. Десять з них передують Юпітеру, п’ять йдуть за ним. При цьому взаємне розташування Юпітера, Сонця і троянців в цілому не змінюється, хоча троянці здійснюють вельми складні рухи близько точок, де вони зосереджені.

Ці точки називаються «трикутними точками лібрації», або, простіше, лібраційними точками. Райони лібраційних точок, як це випливає із законів небесної механіки, є областями стійкої рівноваги. Це означає, що тіла, що опинилися поблизу лібраційних точок у будь-якій системі двох небесних тіл і володіють невеликими швидкостями, залишаться в цьому районі, здійснюючи поблизу лібраційних точок складні рухи.

Троянці – типові лібраційні планети. Їх існування, природно, наштовхнуло астрономів на думку про пошуки інших подібних тіл у сонячній системі. Лібраційних планет шукали на орбітах майже всіх головних планет сонячної системи від Меркурія до Нептуна. Поки нічого не знайшли, але зате уточнили «межі знань» і в цьому питанні. Так, наприклад, на орбіті Меркурія могли залишитися непоміченими лібраційні планети з поперечниками максимум в кілька десятків кілометрів. У далеких планет невідкриті лібраційні «конвоїри» можуть бути більшими.

Лібраційних планет поки не знайшли, зате кілька років тому польський астроном Е. Корділевський відкрив поблизу лібраційних точок системи Земля-Місяць дві величезних розріджених хмари космічного пилу. Ця нова, невідома раніше деталь околиць Землі повинна бути врахована при майбутніх космічних польотах.

МІСЯЦЬ МІСЯЦЯ

Пошуки другого супутника Землі – другого Місяця, а також супутника самого Місяця, або, інакше кажучи, «Місяця Місяця», почалися ще в минулому столітті. Час від часу з’являлися повідомлення про відкриття якого-небудь з гіпотетичних тіл, але при перевірці відкриття не підтверджуються.

З 1953 року на ряді обсерваторій почалися систематичні пошуки невідомих маленьких супутників Землі. Кілька разів вдавалося сфотографувати якісь підозрілі слабосвітні рухомі об’єкти. Але всі вони на повторних контрольних негативах не з’являлися. Чи були це невідомі маленькі астероїди або, може бути, крихітні супутники Землі з дуже витягнутою орбітою, тобто швидко «вислизаючі» від спостерігача, сказати важко.

Місяць Місяця шукають зазвичай під час повних місячних затемнень, коли сильно ослаблене земною тінню сяйво Місяця не заважає спостереженням. Під підозрою більше 500 об’єктів, але жоден з них не витримав повторної перевірки.

Можна з впевненістю сказати, що якби між Землею і Місяцем виявилася брила поперечником всього в 5 метрів, то її виявили б. Місяць Місяця вдалося б помітити і в інших положеннях, якби його поперечник перевищував 30 метрів. Таким чином, якщо у Землі і Місяця і є природні супутники, то розміри їхні в космічних масштабах незначні.

Набагато більш успішно йдуть пошуки супутників інших планет. За останні 30 років були відкриті три супутники Юпітера і по одному супутнику в Урана і Нептуна. Встановлені межі знань і для можливих гіпотетичних супутників інших планет. Можна, наприклад, з впевненістю сказати, що якщо у Венери і є супутник, то його діаметр не перевищує 12 кілометрів. Не може бути і третього супутника Марса з поперечником, більшим 1,4 кілометра.

Для Юпітера граничний діаметр гіпотетичних супутників становить 18 кілометрів, для Сатурна – 40. Проте у найдальших планет сонячної системи – Нептуна і Плутона – ще не відкриті супутники можуть бути великими тілами з поперечником в сотні кілометрів.

ШУКАТИ І ШУКАТИ!

Ми розповіли про ту сферу діяльності сучасних астрономів, яка маловідома читачеві популярної літератури. Роки, десятиліття повсякденних дуже кропітких пошуків нових планет і місяців, з першого погляду, можуть здатися вкрай невдячною областю наукової діяльності. Але в цьому науковому подвигу є великий сенс. Безперервно розширюються межі наших знань про сонячну систему. Звужується область невідомого, невідкритого. Все меншими стають розміри гіпотетичних планет і місяців. Людський розум і тут скромно, без всякого сенсаційного галасу, здобуває перемогу за перемогою.

Автор: Ф. Юльев.

P. S. О чем еще говорят британские ученые: о том, что когда-нибудь человечества освоит и колонизирует другие планеты и можно даже будет заказать унитазы с доставкой не только из другого города, но и с другой планеты, их привезут на космическом корабле.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *