Нова наука – астрогеографія

лунная дорожка

Безмісячними вересневими ночами 1956 року на чорній поверхні моря можна було бачити незвичайну тьмяно-червону доріжку. Вона йшла від берега до лінії горизонту, до яскравих планет, що висять над самою водою, до великого червонувато-жовтого Марсу. То був рік великого протистояння, час, коли Земля і Марс зблизилися у світовому просторі: їх відділяло всього … п’ятдесят сім мільйонів кілометрів. Вночі на березі моря забувалося про космічні віддалі і здавалося, що, якщо весь час плисти вздовж цієї червонуватої смуги, неодмінно попадеш на далеку загадкову планету …

Тоді, в 1956 році, жоден штучний супутник що кружляв навколо Землі, жодна космічна ракета не вийшла на простори сонячної системи, але наближався штурм космосу. І вже в той час перед вченими, що присвятили себе вивченню Землі, поставало питання: чи знадобляться їх знання при дослідженні інших планет? Або географи, геологи, геофізики, геохіміки назавжди виявляться «прив’язаними» до своєї планети, а досягнення їх наук будуть мати лише «місцеве», земне значення?

КОПЕРНІКАНСТВО СЬОГОДНІ

У 1543 році вийшов в світ безсмертний твір великого польського астронома Миколи Коперника «Про обертання небесних сфер», який відіграв величезну роль у філософських та наукових уявленнях про світобудову. Створивши так звану геліоцентричну систему світу, вчений довів, що Земля є однією з планет сонячної системи і поряд з іншими планетами обертається навколо центрального світила – Сонця. Так було покладено край уявленням про Землю як про «центр» всесвіту. Але, крім того, система Коперника стверджувала нову, надзвичайно важливу ідею – думку про єдність світу, про те, що «небо» і «земля» підкоряються одним і тим же законам.

Істини ці давно утвердилися в науці. Але було б неправильно вважати, що переворот у світогляді, здійснений Коперником і продовжений великими мислителями Джордано Бруно і Галілео Галілеєм, став до нашого часу надбанням виключно історії. Мало визнати, що Земля – це небесне тіло, яке обертається навколо своєї осі і рухається навколо Сонця, потрібно ще навчитися використовувати ці істини в конкретних науках про Землю, при дослідженні Землі. У цьому напрямку ще далеко не все гаразд.

До недавнього часу, наприклад, багато геологів-тектоністів шукали причини горотворення тільки в надрах планети, абстрагуючись від властивостей Землі як небесного тіла. Але от порівняно недавно з’явилося новий, так званий астрогеологічний напрям у науці, який вважає, що внутрішнє тектонічне життя Землі, зміни її лику пов’язані з обертанням Землі, уповільненням цього обертання навколо осі, складеним взаємодією з Місяцем. В астрогеології вже виконані цікаві роботи, що наближають нас до розуміння причин переміщення материків і утворення гірських хребтів.

Значно повільніше усвідомлювалася друга сторона питання, а саме: якщо Земля – небесне тіло в ряду інших небесних тіл, то наші знання про неї мають не тільки «місцеве», а й широке космічне значення. Інакше кажучи, якщо ми визнаємо Землю небесним тілом, то, по-перше, ми маємо право поширювати наші знання на інші, подібні за природою з нею небесні тіла, а, по-друге, порівнюючи планети, можемо уточнювати і перевіряти наші пізнання про Землю.

У послідовному здійсненні цього принципу і полягає, на нашу думку, завершення коперніканського перевороту в природознавстві. Таким чином, поступове «переростання» земних наук в космічні – цілком закономірне і неминуче явище.

Із запуском першої космічної ракети почалася нова ера в науці. Тепер вже мрія про завоювання людиною космосу і можливість польотів на інші планети, стала майже реальністю (але ще не стала). І як колись йшли на пошуки невідомих земель білопарусні каравели, підуть коли-небудь в космос міжпланетні апарати, на борту яких полетять відважні астронавти. Вони будуть, як і водії каравел, прокладати шляхи у невідомість, розширювати знання людства про навколишній світ. Висадившись на Місяць, Марс або Венеру, дослідники займуться описом цих планет, тобто продовжать на інших світах заняття географів на Землі.

Але чи не може фізична географія вже зараз розсунути традиційні рамки і включити в сферу вивчення, крім Землі, і інші планети? Може, але щоб довести це, необхідно спочатку хоча б коротко розповісти про сучасні уявлення щодо самого предмета дослідження фізичної географії – біогеносфери.

Далі буде.

Автор: І. М. Забєлін.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *