Холодні виверження на Місяці

місячний кратер

Відкриття російського астронома Козирєва, який виявив на Місяці, що до того вважався мертвим вулканічне виверження, не тільки здивувало астрономів і схвилювало громадськість, а й надихнуло двох англійських хіміків на створення досить стрункої астрономічної гіпотези.

Доктор Гейдн і Лернер з Імперського технологічного інституту в Лондоні, ґрунтуючись на досвіді робіт в галузі хімії, опублікували нове пояснення походженню кратерів на поверхні Місяця.

Кілька років тому, викачуючи повітря з посудини, де знаходились шматки вуглекислого магнію, Гейдн зауважив, що часом з шматків виділялися гази, що знаходились десь всередині. При цьому на поверхні виникали «кратери», надзвичайно схожі на місячні. Тоді він не надав своєму спостереженню ніякого значення. Але дізнавшись про відкриття Козирєва, він разом з Лернером повторив досліди і поставив серію інших, в яких гази пробивались крізь шари різних порошків. Щоразу на поверхні шару залишались сліди дуже схожі на місячні кратери.

З цих дослідів народилась гіпотеза про походження кратерів від вивержень, але не таких, як на Землі, пов’язаних з високою температурою, лавою і попелом, а холодних, викликаних газами, що ймовірно з давніх пір наповняли якісь порожнини в товщі нашого природного супутника і раптово вирвались назовні і підняли той пил, який покриває велику частину поверхні Місяця. Що ж до теорії походження кратерів у результаті пробивання місячної кори великими метеоритами, то, вона, на думку лондонських хіміків, є недолугою, оскільки метеорити падають на поверхню під самими різними кутами і повинні залишати сліди у вигляді більш і менш витягнутих овалів, насправді ж кратери круглі. Крім того, кратери, утворені метеоритами, не мали б всередині такої гладкої поверхні, як місячні або штучні, отримані експериментаторами.

Автори гіпотези передбачають заперечення: у кратері Альфонса, де сталося виверження, спектроскопічні дослідження виявили наявність молекул С2, що свідчить про високу температуру. Цей довід вони відкидають, оскільки новітні дослідження показали, що під дією ударної хвилі деякі сполуки вуглецю можуть дати такий спектр і при низькій температурі. А ті самі тектонічні струси, які викликали звільнення газів, здатні створити і вибухову хвилю.

4 comments

  • В такому разі це мали би бути величезні об’єми газів. І під питанням – звідки вони там взялися, якщо ніякої органічної діяльності немає. А судячи з усього вони якось накопичувалися, щоби мати достатньо енергії на вихід.
    До того кам’яний супутник – то не шматки вуглекислого маґнію і не порошки…

  • Наразі звідки вони (гази) взялися на місяці можемо лише будувати теорії не підкріплені фактами (себто здогадки). Може колись давно Місяць не був таким холодним (зрештою як і Земля), а був доволі вулканчною планеткою, та з плином часу його гази вивітрились у космічний простір.

  • Наскільки розумію, то цей газ мав бути всередині, вулканічна активність його лишень би викидала. Я не говорив би “здогадки”, краще – припущення. Думаю, що цей дослід з газами теж лише припущення.

  • Саме так, лише припущення.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *