Її величність алергія. Частина друга.

алергія

Мабуть, найперший опис алергічної реакції вчені знайшли ще в давньоєгипетських рукописах. Там повідомляється, що в такому-то році до нової ери фараон Менес помер від укусу бджоли. Єдине, з точки зору алерголога, пояснення цієї смерті – гострий шок, викликаний алергічною дією бджолиної отрути. Втім, сучасники фараона визнали, що його раптова кончина сталась виключно з волі богів.

Захворювання, в основі яких була алергія, багато століть служили ґрунтом для всіляких домислів. Італійський лікар Ієронім Кардано, що жив в XVI столітті прославився чудотворцем, вилікувавши від багаторічної астми архієпископа Шотландії Джона Гамільтона. Процедура лікування була нескладною – замість шкур на ліжку хворого з’явилась постільна білизна з льону та полотна. Виявлений в середні віки зв’язок між астмою і присутністю в будинку кішки або собаки пояснювався, як правило, підступами нечистої сили, що оселилась в тваринці.

Вивченням механізму алергії наука зайнялась лише на переломі 19-го і 20-го століття. Поштовх до цього був даний роботами Луї Пастера, що заклали основи вчення про імунітет, і фактами, які суперечили, здавалося б, положенням імунології. Могутня зброя медицини – щеплення – іноді виявлялася не тільки марною, але навіть згубною для організму.

На початку 20-го століття французький лікар Шарль Ріше зацікавився отруйною речовиною, що виділяють щупальця актиній. Експерименти з нею проводилися на собаках, які були вельми чутливі до цієї отрути. А чи не можна виробити у них імунітет до неї? Починається дослід. Собаці ввели слабку дозу отрути. Через 22 дні повторна ін’єкція. І що ж? Через 25 хвилин собака загинула. Замість імунітету вона придбала підвищену чутливість до отрути.

Незабаром з’явились відомості, що подібні реакції можуть відбуватись і в організмі людини. Це відкриття пов’язане з ім’ям австрійського лікаря Пірке. Ви можливо чули його ім’я у вираженні «реакція Пірке» – так називається широко застосовувана проба на присутність туберкульозних паличок в організмі. До речі, власне Пірке і запропонував саме слово «алергія».

У 1905 році Пірке описав стан хворобливої чутливості людини до протидифтерійної сироватки. Цей факт був куди серйозніше; ніж можливість антиіммунітета у тварин. Звичайно, алергія до сироватки буває не часто, але рахуватися з нею необхідно. Ось приклад. Чоловік наступив на іржавий цвях, звернувся до лікаря і отримав укол протиправцевої сироватки. Через місяць він потрапляє в автомобільну катастрофу, але відбувається лише синяками. Лікар знову вводить йому сироватку від правця. В результаті – гострий шок і через кілька хвилин смерть. Причина – антиіммунітет до сироватки, що виник після першого уколу. Винна біохімічна індивідуальність організму. Лікар розводить руками: серед його пацієнтів є велогонщик, який частенько розбивається, щоразу отримуючи після цього дозу сироватки, – ніякого антиіммунітета до неї у нього немає.

ВОРОГ САМОМУ СОБІ

Вся справа тут в тому, що організм людини, схильної до алергії, із зайвою старанністю захищає себе від всякого роду сторонніх впливів. Коли в наш організм потрапляє якась чужорідна речовина (головним чином, білки), починає працювати система біохімічного захисту: організм приймається виробляти антитіла. Це теж білкові речовини, які, з’єднавшись з білком-агресором, повинні нейтралізувати його.

Найчастіше це завдання виконується успішно. Але іноді трапляється осічка, причини якої досі як слід не зрозумілі. У результаті сутички антитіла з антигеном в тканинах утворюються різного роду отруйні речовини. Вони розстроюють хід біохімічних реакцій в організмі, викликають спазми м’язів бронхів, діють на ті чи інші ділянки нервової системи. Все це і тягне за собою те, що лікарі називають алергічною реакцією.

Така реакція – не завжди тільки відповідь на появу в організмі чужорідних речовин. Зустрічаються випадки так званої автоаллергії. Вони бувають, коли захисна система організму плутає чужі білки і свої. Відбувається щось на зразок біохімічного самогубства: організм виробляє антитіла, які накидаються на його ж власну білкову продукцію. Якщо це білки, що входять до складу насінної рідини, діяльність антитіл може призвести до безпліддя. Якщо білки у складі внутрішньоочної рідини – до сліпоти.

Далі буде.

Автор: В. Ковалевський.

P. S. Про що ще говорять британські вчені: що не кажіть, а її величність алергія здатна завдати клопоту будь-якій людині. Хоча методи лікування можуть бути вельми простими та водночас дієвими, скажімо іноді хворому достатньо просто на певний час змінити обстановку, там поїхати на відпочинок в Славську, там у чарівних горах Карпатах чисте повітря обов’язково позбавить людину не лише від алергії, а й інших болячок.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *