Цукрова хвороба вболівальника

українські вболівальники

Обстановка футбольного матчу знайома всім: 22 гравці ведуть на полі бій, а навколо хвилюються тисячі вболівальників. Відвернімося на хвилину від азартного свисту і гиканя трибун і подивимося на те, що відбувається з дещо незвичної точки зору. Що відбувається в цей час в організмах гравця і – вболівальника! З гравцем все зрозуміло. Він бігає по полю, витрачає багато нервової і м’язової енергії. Ця енергія утворюється в його організмі за рахунок згорання в м’язах цукру (глікогену). Підвезений потоком крові з печінки глікоген надходить безперервно. У м’язах цукор «згоряє» – окислюється майже без залишку, даючи при цьому багато тепла і енергії.

Інше відбувається з вболівальником. Він напружено стежить за грою, хвилюється, переживає. І тому його печінка також виділяє цукор і кров. Цукор доставляється кров’ю в м’язи, але там не згорає, так як м’язи вболівальника фактично не працюють. Надмірний цукор проходить через нирки і виділяється з організму. Виникає парадокс: якщо дослідити сечу вболівальника можна помилково поставити діагноз цукрової хвороби!

Емоції людини – багатюща гама найрізноманітніших відтінків: від легких, ледь помітних змін настрою до різких, грубих його коливань-поривів або афектів. Відомо, як тяжко реагує людина на різні неприємності та негаразди. Радісні переживання теж бувають гострими. Відбуваються не тільки зовнішні зміни – почервоніння обличчя, блідість, розширення зіниці, міміка, – емоції викликають також цілий комплекс внутрішніх біохімічних зрушень. Ці зміни можуть досягти в організмі такої сили, що стануть загрозливими для життя. Навіть порівняно прості переживання не проходять безслідно.

Коли людина робить щось без емоційного підйому («без вогника»), без ентузіазму, то робота йде погано, людина не використовує всіх своїх можливостей. Це відомо давно. Але чи можна це показати на простому досліді! Виявляється, так.

Ми зробили так. На дошки, встановлені як гойдалки, поклали двох молодих людей і призвели «системи» в повну рівновагу. Потім ми запропонували піддослідним, залишаючись нерухомими, посилено думати, що вони їдуть на велосипедах. Ми стали підбурювати їх, розпалювати в них «спортивний азарт». Незабаром нижні (ножні) кінці дощок почали опускатися. Системи вийшли з рівноваги: емоційне напруження викликало розширення судин нижніх кінцівок і прилив до них крові.

У стані гіпнозу випробуваному вселялось почуття смутку чи страху, а потім йому пропонували підняти вантаж. З великим напруженням він трохи піднімав його. Але варто було випробуваному вселити почуття радості, бадьорості, як він легко і вільно піднімав цей вантаж високо над землею.

«Ви виграли за лотерейним квитком!» – Сказали ми випробуваному, і він підняв вантаж, який при вселенні негативної емоції не міг навіть зрушити з місця.

ПОЧУТТЯ І ЗДОРОВ’Я

Вже давно було помічено, що при страху різко підвищується кров’яний тиск, посилюється діяльність серця і легенів, підвищується температура тіла. Виявилося, що і склад периферичної крові значно змінюється під впливом емоцій. Щоб довести це, ми вдалися до гіпнозу. У випробуваного, зануреного в гіпнотичний сон, була взята крапля крові з пальця. Потім випробуваному вселили: «Ви бачите підповзаючу до вас отруйну змію!» Вже за зовнішніми ознаками можна було переконатися, що навіювання подіяло: випробуваний зблід, на обличчі з’явилася гримаса страху, він позадкував у бік від уявної змії. Негайно знову з пальця була взята крапля крові. Аналіз показав: кількість лейкоцитів – білих кров’яних кульок – збільшилася вдвічі!

Здатність крові до згортання також сильно змінюється під впливом переживань. Здатність крові згортатися – дуже важлива властивість. Вона оберігає нас від рясних і тривалих кровотеч при пораненні дрібних або середніх судин. Кров згортається під дією декількох факторів, зокрема, протромбіну – речовини, що циркулює в ній. Від кількості цієї речовини і залежить в значній мірі здатність крові утворювати згустки (тромби), що закупорюють пошкоджені судини. Але надмірна кількість протромбіну в крові і велика швидкість згортання теж шкідливі – тромби можуть виникати навіть у тих судинах, які не пошкоджені. Закупорка ж судин, що живлять важливі органи і нервові мозкові центри, чревата небезпечними для життя наслідками.

Ми провели наступне дослідження. У загіпнотизованої людини був досліджений протромбін і швидкість згортання крові, а потім випробуваному було викликано: «Ви провалюєтесь на іспиті!» І кров знову була взята на аналіз. Якщо прийняти вихідні цифри до початку навіювання за 100 відсотків, то після нього вони піднялися до 130-140 відсотків.

Такими дослідженнями було охоплено велику кількість людей, і у всіх випадках протромбіновий індекс і лейкоцитоз наростали у великому ступені. Подібні ж спостереження були отримані і без гіпнозу – в звичайному стані у студентів безпосередньо перед іспитами.

Вчені встановили, що лейкоцитоз і здатність крові до згортання є захисними загально біологічними реакціями організму в момент небезпеки. Мабуть, як вроджений захисний рефлекс, під впливом негативних емоцій і спрацьовує цей механізм.

В одному з наших досліджень вивчався зв’язок «почуття – шлунок». Ми переконували загіпнотизовану людину в почутті гніву. Попередньо проковтнувши барієву суміш, випробуваний був підготовлений до рентгенологічного дослідження. До навіювання шлунок поводився зазвичай. Але що сталося з ним після навіювання! Безперервні спазми різко скорочували і розслаблювали його, конвульсивно опускали вниз або підтягували. Шлунок «обурювався»!

Шлунок випробовуваних, яким навіювалось почуття страху, тривалий час перебував у стані м’язового спазму. За деякими даними, в цьому випадку настає спазм не тільки м’язової стінки окремих частин шлунка, але і гладкої мускулатури кровоносних судин, що живлять його стінку.

Стають більш зрозумілими випадки виникнення виразкової хвороби у людей на війні після важких психічних переживань. Так, під час війни в Лондоні спалахнула епідемія виразкової хвороби: з’явилося небувало велика кількість свіжих виразок шлунка і дванадцятипалої кишки. Примітно, що ця епідемія виникла саме тоді, коли німці запекло бомбили Лондон. Коли ж нальоти на Лондон німецької авіації скоротилися, епідемія швидко пішла на спад і відсоток захворюваності став звичайним.

…І СЕРЦЕ

Мабуть, з емоційними переживаннями не один орган не пов’язаний так тісно, як серце. Про це яскраво говорять народні вирази: «на серці радість», «туга на серці», «серце тривожиться».

В одному з досліджень ми безперервно записували електрокардіограму людини, яка страждала нападами стенокардії. Поза нападом ніяких «болючих» зубців не з’являлося. Але ось з випробуваним почали говорити про неприємності: про виниклий у нього конфлікт з сусідом по квартирі. І негайно на кривій електрокардіограми виникли патологічні зубці, характерні для нападу стенокардії. Почастішали скорочення серця, змінився пульс, з’явилися болі в області серця.

Інший експеримент: ми повідомили людині радісну звістку і отримали досить чималі позитивні зрушення на кривій електрокардіограми. Судинний тонус або, як кажуть, наше «периферичне серце» також вельми чутливо до емоцій. А як відомо, спазм дрібних судин (артеріол і капілярів) веде до підйому кров’яного тиску.

… І ДИХАННЯ

Нерідко ми говоримо: «Дух захопило від радості!» Або «Від страху він затамував подих». Клініцисти-лікарі знають, що задишка може бути не тільки від фізичного, а й від психічного навантаження. Займаючись лікуванням хворих на бронхіальну астму, я не раз був свідком виникнення нападу ядухи від хвилювання чи образи.

А з одною з моїх хворих стався такий не зовсім звичайний випадок. Ця жінка, що страждала на невроз, сама помічала, що часто у неї після хвилювання вночі наступав напад задухи. Зазвичай напад проходив швидко, навіть без ліків, якщо вона відкривала вікно і дихала свіжим повітрям. І ось одного разу, після сварки з родичем, вночі у неї був приступ особливо сильний. Вставши з ліжка, вона в темряві спробувала відкрити вікно, яке на цей раз, однак, не піддавалося її зусиллям. Відчуваючи, що задуха все наростає, жінка ліктем розбила скло і «відчула» струмінь свіжого повітря. Їй стало легше, вона лягла в ліжко і заснула. Яке ж було її здивування, коли на ранок вона виявила, що розбила не вікно – а дверцята буфету, що стояв поруч! Так самонавіювання стало ліками.

Записуючи на спірографі дихання випробуваного, що знаходиться в гіпнотичному сні, ми зуміли різко причащати дихання тим чи іншим навіюванням. Досить було сказати: «У вас велика радість, винахід, над яким ви працювали, успішно завершено!» – І число подихів з 16 в хвилину збільшувалося до 20-24. В іншому випадку дихання не тільки частішало, але змінювався його характер за рахунок подовження фази видиху. У третьому, попереджаючи, що зараз буде проведена хвороблива ін’єкція ліків, ми домагалися затримки дихання.

Зміни дихання у наших випробовуваних не носили поверхневого, чисто зовнішнього характеру – про це свідчили дані спірометрії і дані про насичення крові киснем.

Так виявляється тісний зв’язок дихання з емоціями. Недарма на Сході диханню віддають таке велике значення (особливо індійські йоги в цьому досягли досконалості). Можливо, з часом, тренуючи дихальний апарат, люди навчаться заспокоювати свою психіку.

…І НЕРВОВУ СИСТЕМ.

Серце, дихання і шлунок, сила м’язів і спазми судин – ми сказали, здається, про все, крім головного – крім нервової системи. Але тут вже все ясно. Згадайте тільки, як важко буває заснути в збудженому стані!

Однак нервова система діє і в усіх інших випадках: адже, емоції – це її сфера, як і управління діяльністю внутрішніх органів.

Групі абсолютно здорових людей – студентів – ми показали фільм про воїна, надзвичайно насичений драматичними сценами. Відзначалися пульс, дихання, кров’яний тиск, ступінь насичення крові киснем, діяльність потових залоз. Під час перегляду фільму у випробовуваних наступили різкі зрушення в діяльності нервової системи і внутрішніх органів – всі показники погіршилися. У багатьох глядачів виникло нервове тремтіння, з’являвся піт. Але після короткої перерви був показаний інший, комедійний фільм – стан випробовуваних явно і швидко поліпшувався. Ці спостереження ще раз доводять, що хворих або нервових людей далеко не завжди можна допускати до перегляду кінокартин, які потребують великого нервового напруження.

Дослідження показали, що навіть характер сновидінь відбивається на життєдіяльність організму. Кожен з власного досвіду знає, як неприємно діють тяжкі сновидіння – прокидаєшся і відчуваєш серце б’ється, настрій зіпсовано. Ось чому не можна миритися лікарю зі страшними і жахливими сновидіннями у хворих. Застосовуючи лікувальні навіювання, ми прагнемо усунути тяжкі, страхітливі сновидіння!

Значить: негативні емоції шкідливі, а позитивні корисні! Чи не так! Ні, не все так просто в людському організмі, і він ніяк не підкоряється прямим законоположенням формальної логіки: так – так, ні – ні.

Позитивні емоції сприяють здоров’ю, покращуючи діяльність всіх органів і систем. Несвідомо, інстинктивно ми прагнемо до цих емоцій і намагаємося уникати негативних. Але все добре в міру. Занадто бурхливі і дуже тривалі веселощі виявляються своєю протилежністю. Їх результат подібний до результату негативних емоцій. У напруженому надміру збудженому організмі відбувається розладнання тонкої регуляції різних нервових процесів.

Психіка дорослої людини вже усталилася, визначилася, натренована, і тому вона менш показова. А ось згадайте дітей: як важко і довго вони заспокоюються після бурхливого вибуху веселощів.

Як же відбувається це розладнання! Кора головного мозку – головний штаб, звідки до внутрішніх органів нашого тіла йдуть накази, напрямні та коригуючі їх діяльність. Як і справжній військовий штаб, кора здійснює своє керівництво не безпосередньо, а через нижчі інстанції – підкіркові вегетативні центри, завідувачі всіма функціями органів і тканин.

У нормальних умовах нервові центри кори стримують, направляють, а коли потрібно і пригнічують (гальмують) діяльність підкіркових центрів. Кора головного мозку здійснює зв’язок зовнішнього світу з внутрішнім середовищем організму, і перші удари зовнішніх впливів падають на кору через органи чуття (очі, слух, нюх, смак, шкірні покриви і т. д.).

Важкі переживання надмірно збуджують або частіше – гальмують кору. З певних фізіологічних законів гальмування кори викликає індукцію – збудження підкірки. Підкірка виходить з-під контролю кори головного мозку і починає працювати неправильно, хаотично (керівництво кори ослабло або тимчасово припинилося). А це призводить до різних розладів в діяльності внутрішніх органів. Знову аналогія з армійським керівництвом: штаб втратив зв’язок і контроль над частинами, накази не надходять, і ніхто не знає, що робити, поки знову не відновиться оперативне керівництво штабу.

На багатьох прикладах було видно, що чим сильніше негативна емоція або психічна травма, тим сильніше виражені зміни в діяльності організму. І ясно, що при надмірних переживаннях і емоціях кількісні співвідношення можуть перейти в нову якість – хворобу.

Люди, які не вміють володіти собою, не бережуть свої емоції, можуть врешті-решт, тяжко захворіти. Як часто ми скипаємо через дрібниці, «пиляємо» своїх близьких і наносимо травму товаришеві, забуваючи про той часом великий збиток, який ми наносимо і собі і іншим. Нерідко справа, через яку ми скипали, «виїденого яйця» не вартує. Не буде перебільшенням сказати, що якби вдалося усунути з життя людини хоча б деякі найбільш сильні негативні емоції, то люди були б здоровішими і міцнішими.

А все! Якщо усунути – хоча б в припущенні – всі негативні емоції! Може бути, це і означає вміти тримати себе в руках! Ні! Ось тут формальна логіка знову відмовляє. Людина, здатна тільки радіти, тільки веселитися – це людина лише з половиною душі. Емоційний урод, якому недоступні будуть гнів, обурення, лють, образа. Важко уявити собі в нашому суспільстві «добренького», позбавленого будь-яких безпосередніх емоцій чоловіка, який безпристрасно дивиться на погане.

Ніхто не може позбутися негативних емоцій взагалі, але зменшити їх число, обмежити їх розумними межами – можна і потрібно. Від такого обмеження людина не втратить своєї яскравої індивідуальності і безпосередності в сприйнятті навколишньої дійсності і в той же час збереже нервові сили для більш важливих справ.

Скажу коротко: вихід в тому, щоб управляти своїми емоціями. Ми тренуємо пам’ять, кмітливість, працездатність мозку, а чому ми забуваємо про емоції! Спробуйте знову зіставити дитину і дорослого. Ви побачите, що з роками до людини приходить деякий емоційний гарт, натренованість. Але тільки вона з’являється стихійно, самопливом, і часто буває недостатньою.

А наука вже довела, що тренування нервової системи може поступово позбавити нас від надмірно бурхливого реагування, навіть за дуже серйозних приводів. Стримуючи свої пориви і пристрасті, можна стати господарем своїх емоцій. Ось старий, але не старіючий рецепт: іноді досить порахувати до десяти подумки, перш ніж відповісти зухвалістю на зухвалість, як «емоційний вибух», який готувався в нашій нервовій системі, пройде безслідно. При спокійному міркуванні про причину, що викликала ваш гнів, виявиться, що вона не варта тієї нервової енергії, яку ви тільки що хотіли витратити.

А це потрібно дуже і вам, і оточуючим: це зменшить число побутових психічних травм, зробить ваше життя спокійніше, радісніше. І допоможе вам зберегти своє здоров’я.

Автор: П. Буль.

P. S. Про що ще говорять британські вчені: про те, що іноді від поганих емоцій також добре помагає гарний інтер’єр у вашому домі. Скажімо коли у вас є гарні пуфи, зроблені з натурального дерева, якісні меблі, тощо, тоді негативних емоцій на побутову ґрунті точно буде менше.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *