Про перемогу над сказом. (Пам’яті Луї Пастера).

Луї Пастер

У Парижі на одній з будівель знаменитої «Еколь нормаль» є меморіальна дошка. Висічений на ній напис говорить: «Тут була лабораторія Пастера». І далі йде перелік основних відкриттів видатного біолога, основоположника медичної мікробіології і вчення про імунітет.

1857 – Бродіння.
1860 – Довільне зародження.
1865 – Хвороби вина і пива.
1868 – Хвороби шовковичних черв’яків.
1881 – Зараза і вакцина.
1885 – Запобігання від сказу.

Скільки наполегливої праці, надій і розчарувань, битв з науковими супротивниками і просто злостивцями, радощів здобутих перемог криється за сухим переліком цифр і фактів! За всім цим лежить повний творчих шукань шлях вченого-експериментатора, творця стрункої системи боротьби з ворогами людини – збудниками хвороб – мікробами.

Зробивши одне з найважливіших в медичній науці відкриттів, Пастер стверджував, що збудниками всіх заразних хвороб є мікроби. Вчений особливу увагу приділив бродінню. Він прийшов до висновку, що цей біологічний процес також викликається мікробами. Звідси, з розкриття таємниці бродіння, лежав шлях до розробки абсолютно нових важливих проблем: до розвитку антисептики, створення методів стерилізації, пастеризації різних продуктів і т. д.

Але найголовніше відкриття, що принесло вченому світову популярність і зробило його ім’я безсмертним, – розробка методу запобіжних щеплень проти ряду заразних хвороб і особливо проти сказу.

… Це було 31 травня 1881 в містечку Пулье ле Фор. Зробивши попередньо 25 вівцям з 50 щеплення ослабленою вакциною сибірської виразки, Пастер у присутності численних глядачів прищепив всім 50 вівцям сибірську виразку в смертельній формі. Запросивши всіх присутніх з’явитися через 48 годин, він заздалегідь оголосив, що 25 овець вони застануть вже мертвими, а 25 – цілими і неушкодженими. 2 червня перед присутніми постала така картина: 22 вівці були мертві, дві померли на очах у публіки, а третя до ночі. 25 щеплених овець залишилися живими і здоровими. Так життя і смерть опинились в руках експериментатора. Скептицизм ворогів і побоювання друзів поступилися місцем загальному захопленню.

І ось знову паризька лабораторія. Нові думки, шукання, нескінченні експерименти, невдачі і знову шукання. Цього разу обрана найважча і, здавалося, безнадійна хвороба – сказ. Як відомо, вкушений тваринам чоловік деякий час відчуває себе здоровим. Прихований період, як правило, тягнеться від 14 до 60 днів. Потім з’являється туга, підвищена чутливість до найменшого подразнення, хворому важко ковтати воду – водобоязнь. А через кілька днів виникають судороги, порушується дихання, і хворий гине.

Коли Л. Пастер розпочав вивчення цього важкого захворювання, на підставі багаторічних експериментів їм було вже доведено, що мікроби, які викликають інфекційне захворювання, можуть бути виявлені в тілі і в виділеннях хворої людини або тварини, а отже, якщо не вдається виявити мікробів, немає і заразної хвороби. Мабуть, міркував вчений, те саме відбувається і при сказі: при укусі в рану потрапляє слина скаженої тварини, а з нею і мікроб.

Луї Пастер

Необхідно було знайти невідомого збудника хвороби. Почалися наполегливі пошуки. Безсонні ночі, тривожні дні складалися в тижні, місяці, роки напруженої праці. Проте сотні дослідів не давали бажаного результату. Люди, що працюють зі слиною скажених тварин, піддавалися смертельній небезпеці. Багато хто навіть з видатних лікарів вважали, що припущення Пастера про збудника сказу абсолютно неймовірне, так як, на їхню думку, сказ виникає від спеки, від злоби, від люті. Не вистачало коштів, потрібні були спеціальні приміщення для скажених собак. Жителі того району Парижа, де працював Пастер, протестували проти проведення дослідів і вимагали їх припинення.

А винуватця хвороби все не вдавалося знайти. Правда, в слині скажених собак Пастер виявив бактерію, чиста культура якої викликала захворювання і смерть кроликів. Але ця хвороба не мала нічого спільного зі сказом, а викликав її мікроб, що опинявся в слині і здорових тварин і людей.

Збудник сказу так і не був знайдений Пастером. Тепер-то нам відома причина невдач, що спіткали дослідника: збудником сказу є не мікроб, а вірус. У часи Пастера ці дрібні живі утворення ще не були відомі. Вони не ростуть на використовуваних тоді поживних середовищах. Для того, щоб стати видимими, віруси повинні бути певним чином пофарбовані. Не можуть бути виявлені віруси звичайним мікроскопом. Досить сказати, що розміри бактерій, що викликають, наприклад, нагноєння, складають тисячну частку міліметра, а вірусу сказу – 100-150-мільйонних часток міліметра.

Однак перешкода, яка іншому вченому могла б здатися непереборною, не зупинила Пастера. Він вирішив направити свої пошуки в інший бік. У свій час їм було відкрито явище ослаблення, притуплення заразного початку – одне з найважливіших відкриттів, що явилися основою для створення щеплень проти заразних хвороб.

Далі буде.

Автор: М. М. Левіт.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *