Наступ на гепатит

гепатит
Епідемічний гепатит аж ніяк не є захворюванням однієї лише печінки. Це – важке ураження всього організму, включаючи кровоносну і нервову системи. Арена же основних проявів захворювання, його відправний пункт – печінка.

Перші згадки про боротьбу з заразною жовтяницею зустрічаються ще в працях вчених стародавнього світу. Однак скільки-небудь цільний опис епідемічного гепатиту до самого останнього часу був відсутній не тільки в підручниках, але навіть і в лікарських посібниках з інфекційних хвороб. Перше серйозне, обгрунтоване глибоким клінічним аналізом припущення про інфекційний характер гепатиту було висунуто С. П. Боткіним ще в XIX столітті.

Однак лише 75 років тому хворих гепатитом у всьому світі лікували в загальних терапевтичних відділеннях і лікарнях. Більше того, навіть сьогодні можна зустрітися зі спробами заперечувати інфекційний характер цієї важкої хвороби. Все це говорить про те, що гепатит до останнього часу був хворобою маловивченою.

Епідемічним гепатит називають за ту гостру інфекційність, яка іноді перетворює незначний спалах хвороби в осередок епідемії. Зазвичай спалахи епідемії гепатиту траплялися під час воєн: масові захворювання гепатитом були зареєстровані під час російсько-японської війни 1904-1905 років і в роки першої світової війни. Однак особливо великої шкоди завдала епідемія гепатиту військам союзників в Північній Африці в 1942-1943 роках, коли спалах захворювання охопив понад 2 мільйонів солдатів, які воювали в Середземноморському басейні. Лікарі та дослідники які боролося з епідемією, встановили, що первинним джерелом інфекції були щеплення проти жовтої лихоманки, які проводили солдатам перед відправкою в Африку.

Дослідженнями вчених було встановлено, що інфекційний агент – збудник гепатиту потрапив в лікувальні препарати від донорів, які не хворіли вираженою жовтяницею і тому вважалися абсолютно здоровими. Такий висновок поставив перед необхідністю переглянути правила донорської служби, більш ретельно відбирати донорів, підвищити вимоги до обробки сироватки, отриманої з крові.

Вивчення епідемій і ускладнень, пов’язаних із застосуванням сироваток, дозволило значно розширити експериментальні дослідження. Однак спроби викликати експериментальний гепатит в лабораторних умовах незмінно закінчувалися невдачею, незважаючи на те, що в дослідах були використані всі види тварин аж до людиноподібних мавп. На шляху вчених стала видова специфічність гепатиту: для кожного виду тварин, так само як і для людини, існує, як виявилося, «свій» різновид гепатиту. Собаку так само неможливо заразити гепатитом миші, як гепатит людини передати лабораторним тваринам: кроликам, морським свинкам.

Зіткнувшись з такою перешкодою, як видова специфічність гепатиту, вчені Заходу, зокрема США, провели досліди на людях-добровольцях. Їх заражали кров’ю і фільтрами з препаратів, отриманих від хворих на гепатит. Ці добровольці захворювали типовим гепатитом з вираженою жовтяницею, що підтвердило вірусну природу захворювання і її гостроінфекційний характер, але все ж не вирішило проблеми в цілому. Особа збудника не була виявлена, вірус в лабораторних умовах отримати не вдалося.

В Інституті вірусології імені Д. І. Іванівського понад 12 років ведеться наполеглива робота з виявлення та вивчення вірусів, що містяться у виділеннях хворих епідемічним гепатитом. Однак лише в останні 2-3 роки вченим вдалося знайти тканинні культури, на яких можна виділити і підтримати життєдіяльність вірусів, що містяться в крові і кишковому вмісті хворих гепатитом людей. І тепер на цих спеціальних тканинах в Інституті вірусології культивується понад 400 штамів (різновидів) вірусів.

Треба прямо сказати, що у вірусологів досі немає єдиної думки про збудника гепатиту. Так, якщо одні дослідники вважають, що це захворювання викликається певним, але ще не відкритим вірусом, то інші схильні вважати, що захворювання може виникнути від дії деяких вже відомих вірусів.

Співвідношення «хвороба-збудник» може складатися по-різному. Відома хвороба – відомий і збудник. До таких хвороб відносяться поліомієліт, кір, віспа, боротьба з якими успішно ведеться.

Визначена хвороба – збудник не знайдений. В числі таких хвороб епідемічний гепатит.

Існують і такі віруси, які до пори до часу нешкідливі. Ці так звані латентні віруси, в їх числі кишкові та інші, можуть бути виділені у здорових людей. Вчені називають такі віруси сиротськими.

У рішенні проблеми гепатиту увага зосереджується в рівній мірі як на сирітських вірусах (чи не з їх «сім’ї» збудник епідемічного гепатиту?), Так і на групі широко відомих і багато в чому вивчених вірусів, – чи немає у них «побічних зв’язків» з гепатитом ?

Ця копітка і надзвичайно трудомістка робота – рішення рівняння з багатьма невідомими, далека від завершення. Однак перший, дуже важливий крок вже зроблено: співробітник Інституту вірусології В. А. Ананьєв прищепив одну з форм фільтрованого вірусу людини новонародженим мишенятам. У них став розвиватися гепатит. Це перший пролом в видовій специфічності епідемічного гепатиту, перший крок до створення експериментальної моделі досліджуваної інфекції.

Попереду – головне. Переконавшись у «винності» збудника з числа тих, що вже знаходяться в руках дослідників, необхідно буде за допомогою електронного мікроскопа отримати його «портрет», з’ясувати його біохімічний склад: що є його основою, ДНК або РНК? Необхідно буде визначити його ферментативну активність, іншими словами, здатність до життєдіяльності, його стійкість до зовнішніх впливів: до температурі, до кислот і лугів.

Отримані дані говорять про те, що «віруси-кандидати», як умовно їх називають вчені, виділені для дослідження штамів, дуже стійкі, вони здатні витримати коливання температури, що значно перевершують норму для багатьох відомих вірусів. Нарешті, необхідно встановити, які антитіла сироватки крові хворих можуть нейтралізувати випробовувані збудники, тобто, як швидко організм сам може впоратися з ними.

Вирішуючи всі ці складні завдання, вчені продовжують розробляти і вдосконалювати клініко-лабораторні методи діагностики епідемічного гепатиту, вкрай необхідні практичному лікарю для своєчасного виявлення хвороби. З цією метою розроблено лабораторні методи досліджень, за допомогою яких, спостерігаючи за змінами, що відбуваються в крові хворого, лікар легше розбереться у всій гамі клінічних проявів гепатиту. Адже, крім звичних всім явищ жовтухи, гепатит може протікати і приховано, в стертій формі, з незрозумілими на перший погляд ознаками нездужання.

Не менш важливо і те, що вчені в даний час встановили ефективність препарату гамма-глобуліну для попередження гепатиту. Це визначає тактику термінових заходів при появі сигналу про захворювання: хворого необхідно негайно госпіталізувати в інфекційну лікарню, а всім, хто був у контакті з ним, зробити щеплення гамма-глобуліну. Ще краще, якщо масові щеплення гамма-глобуліну проводитимуться в дитячих установах і школах заздалегідь, влітку, враховуючи тривалість дії цього препарату і осінньо-зимову сезонність поширення гепатиту.

Дієвий і абсолютно доступний метод профілактики епідемічного гепатиту – чистота. Чистота в кімнаті, руки, вимиті перед їжею, кип’ячена питна вода, чистота на кухні і в місцях загального користування – все це азбука профілактики кишкових хвороб. А адже епідемічний гепатит, як встановлено зараз вченими, – це кишкова форма інфекції.

Автор: А. Шубладзе.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *