Ендокринні залози – хімічні регулятори життєдіяльності

Эндокринные железы

В організмі будь-якої тварини багато залоз. Це, наприклад, слізні, слинні, шлункові, кишкові, потові, сальні. Всі вони мають одну загальну рису: вироблювані ними соки (піт, сльози, шлунковий сік та інші) по особливим вивідним протокам виділяються або на поверхню тіла, як піт або шкірне сало, сльози, або в просвіт внутрішніх порожнин, наприклад, шлунковий сік і жовч виділяються в просвіт шлунково-кишкового тракту. Давно вже було відомо медикам і про існування інших залозистих органів, позбавлених проток, наприклад, щитовидної залози або шишкоподібної залози в мозку. Важко було встановити призначення цих органів, і тому на зорі науки їм приписувалися найфантастичніші функції. Наприклад, Декарт вважав шишковидну залозу місцем знаходження духу. Щитовидні ж залози аж до XIX століття вважали органом зігрівання вдихуваного повітря.

У XIX столітті хірургія досягла значних успіхів. І в міру зростання цих успіхів фантастичні уявлення стали валитися одне за іншим. У Швейцарії, наприклад, де був дуже поширений зоб — збільшення щитовидної залози, знаменитий хірург Кохер зробив багато операцій по її видаленню. У ряді випадків після операції у хворих розвивалося невідоме і дуже важке захворювання. Це підказало, що щитовидна залоза виробляє якісь речовини, необхідні для життя. З післяопераційних ускладнень ж випливало уявлення про важливу роль незадовго до того відкритих паращитовидних залоз.

Ці та інші операції підказали, що позбавлені проток залози виділяють у кров якісь життєво важливі речовини. Ці речовини назвали секретами, або гормонами, від давньогрецького слова «хормао» — «рухаю», «збуджую». Самі ж залози отримали назву залоз внутрішньої секреції, або ендокринні. А область медицини, що вивчає гормони та їх дію на організм, отримала назву ендокринології. Термін цей походить від трьох давньогрецьких коренів. «ендо» — «всередині», «крино» — «виділяю», «логос», «слово», «вчення». Таким чином, він означає те ж, що вчення про залози внутрішньої секреції.

Ендокринологія виділилася в особливу галузь медицини, але від інших областей її відрізняють деякі особливості. Насамперед, це те, що органи, які вивчаються ендокринологією, знаходяться у різних відділах організму. По-друге, гормони знаходять широке застосування у всіх без винятку областях медицини — при хворобах очей і крові, легенів і нервової системи, суглобів і шкіри.

Гормони — це дуже сильні фізіологічно активні речовини. Є вони у рослин, є у комах, але у хребетних тварин гормони інші. Гормони забезпечують регуляцію найбільш важливих, найбільш давніх і найбільш стійких функцій. Так, для ряду процесів в організмі потрібен йод у вигляді органічних сполук. Клітини, що виробляють такі сполуки, є вже у нижчих хребетних, але справжнього розвитку щитовидна залоза як орган, який накопичує йод і перетворює його в активний гормон, отримує лише у прісноводних риб.

Читач знає, звичайно, що життя народилося в первісному океані, що покривав всю нашу планету. Там же, в океані, проходили всі перші стадії еволюції живих істот. Риби давніше всіх інших хребетних.

Морська вода багата йодом. Тому проблема збереження цієї речовини в організмі стала важливою у риб, які переселилися в бідну йодом прісну воду. Особливо важливою стала вона у тварин, які залишили воду і переселилися на сушу.

Такими ж важливими стали для сухопутних тварин механізми затримки в організмі води і солі. Тому, коли тварини перейшли на наземний спосіб життя, стали дуже важливими і гормони, які керують цими механізмами. Відповідно гормони кори надниркових залоз у ссавців значно різноманітніше, ніж, наприклад, у риб. У той же час деякі найбільш важливі стародавні функції ми успадкували від риб лише з невеликою зміною. Наприклад, жироподібні речовини, дуже важливі для організму як паливо, утворюються за участю гормону інсуліну, і цей гормон у нас фізіологічно не відрізняється від того ж гормону у риб. Тому гормон, отриманий від риб, є ефективним і у людини.

Чим вище стоїть тварина на сходах еволюції, тим більшу роль в її житті починає набувати центральна нервова система. Поступово вона стає центральним пультом управління життєвими функціями. Бере вона під свій контроль і ендокринні залози. Частково це досягається прямим нервовим контролем залози, але частіше непрямим шляхом: нервова система (певні ділянки мозку) виробляє особливі хімічні речовини, які надходять у гіпофіз (мозковий придаток).

Гіпофіз — це теж ендокринна залоза. Отримавши хімічний сигнал від нервової системи, він, у свою чергу, виробляє гормони, що підсилюють роботу інших ендокринних залоз. Весь цей механізм на перший погляд дуже складний, але в житті він себе виправдовує і зазвичай працює бездоганно. Найбільш наочний приклад — це залежність дії статевих залоз у деяких тварин від інтенсивності сонячного освітлення.

У своїй діяльності центральна ендокринна залоза — гіпофіз — настільки тісно пов’язана з центральною нервовою системою, що зараз чітко розмежувати нервову систему від ендокринної не завжди можливо. Що ж стосується ролі кожної з них, то при деякому спрощенні можна сказати, що ендокринна система забезпечує найбільш важливі основні процеси життєдіяльності, а нервова система управляє більш тонким і більш швидким регулюванням.

Як ми згадували, ендокринні залози розташовані в різних частинах організму. У черепі розміщуються мозковий придаток (гіпофіз) і шишкоподібна залоза (епіфіз), на шиї — щитовидна залоза і чотири паращитовидних, в поперековій області знаходяться два наднирника і підшлункова залоза, ще нижче розташовані статеві залози. Які ж особливості дозволили об’єднати всі ці органи в єдину систему? Перш за все, сам факт, що всі ці органи є ендокринними, тобто виділяють гормони прямо в кров.

Всі залози внутрішньої секреції — дуже маленькі органи. Найбільша з них — щитовидна залоза — важить у людини 15-25 грамів, наднирники — 5-7 грамів. Інші залози ще менше: гіпофіз важить не більше 1 грама, епіфіз— 0,1—0,2 грама, а навколо щитовидні залози — близько 0,2 грама. Деякі залози внутрішньої секреції навіть не існують у людини у вигляді окремого органу. Наприклад, одна з найважливіших — підшлункова — є важливою травною залозою і свій сік виділяє в дванадцятипалу кишку. Але в тканину цієї залози як би вкраплені ділянки — острівці — зовсім іншої тканини. Ці острівці і виробляють вельми важливі гормони, у тому числі інсулін. Острівці живуть своїм особливим життям, незалежною від навколишнього життя тканини залози: якщо перерізати вивідний проток залози, то майже вся залоза загине, але острівці абсолютно не постраждають. Всі острівці, взяті разом, важать не більше 1 грама. Ще важче врахувати вагу ендокринної тканини в статевих залозах. Але й там вона не перевищує часток грама.

Далі буде.

Автор: Л. Ліберман.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *