Боротьба з раком. Променевий ніж.

лучевой нож

Минуло вже більше 90 років з того часу, коли вперше почали користуватися радіоактивними випромінюваннями з лікувальними цілями. Але механізм їх дії, незважаючи на величезну кількість досліджень, що ведуться в цьому напрямку, все ще залишається до кінця не розкритим.

Відомо, що радіоактивні випромінювання іонізують атоми і молекули того середовища, через яке вони проходять і де в тій чи іншій мірі поглинаються. Недарма їх і називають інакше іонізуючими. Іонізуючими можуть бути позитивно заряджені частинки – ядра атомів гелію; потік негативно заряджених частинок – електронів; гамма-промені – електромагнітні хвилі високої частоти, подібні рентгеновим.

Однак ступінь проникаючої здатності кожного виду випромінювання не однакова. Ядра атомів гелію поглинаються вже в шкірі людини або тварини, причому в самих поверхневих її шарах, товщина яких вимірюється частками міліметра. Електрони проникають в товщу шкіри на глибину сантиметра, а гамма-промені можуть пронизувати все людське тіло.

Але справа не обмежується однією іонізацією. Роздратування, яке отримують нервові закінчення, що знаходяться в клітинах, передається по чутливих провідникам в центральну нервову систему. Зміни ж, які настають у тканинах під впливом радіоактивних випромінювань, є свого роду «відповідною реакцією» з боку нервової системи.

Якщо перед опроміненням хворому дати наркоз чи область, яку передбачається опромінити, анестезувати новокаїном, то реакції з боку опромінених тканин або зовсім не буде, або вона буде дуже слабкою. Це залежить від того, що збудливість периферичних нервових закінчень клітин різко знижується під впливом наркотичних речовин. Одержуване від опромінення роздратування перестає ними сприйматися і не передається в центральну нервову систему. Цим і пояснюється, що «відповідь реакції» у таких випадках не настає і ефект опромінення, який спостерігається у звичайних умовах, відсутній.

Запізніла реакція на опромінення спостерігається також при захворюваннях центральної нервової системи. Під впливом опромінення великі зміни зазнає і обмін речовин, який також нерозривно пов’язаний з функціональним станом нервової системи організму. Як проявляється дія радіоактивного випромінювання безпосередньо на опромінювані тканини, зокрема на ракову пухлину?

Радіоактивне випромінювання пошкоджує пухлину. Однак і навколишні здорові тканини також піддаються шкідливій дії опромінення, хоча і в значно меншому ступені. Пояснюється це тим, що пухлинна тканина більш чутлива до опромінення, ніж здорова. Отримавши лікувальну дозу, пухлинні клітини гинуть, а здорові клітини оговтуються від шкідливого впливу променів і не тільки не гинуть, але заміщають загиблі клітини пухлини.

Однак злоякісні пухлини, як відомо, мають здатність порівняно швидко поширюватися по організму хворого і утворювати вторинні пухлини (метастази) в інших органах і тканинах. Якщо метастази пухлини з’являються в таких важливих для життя органах, як печінка або легені, то боротися з ними дуже важко, і променева терапія в таких випадках виявляється не ефективною. Тут приходять на допомогу штучні радіоактивні ізотопи – кобальту, цезію, фосфору, йоду, ітрію, золота та інших.

«Приготовлені» в рідкому вигляді ізотопи можуть бути введені в кров’яне русло, в черевну і грудну порожнини і т. п. Наприклад, радіоактивний фосфор успішно застосовується при злоякісних захворюваннях крові, радіоактивне золото – при багатьох пухлинах черевної та грудної порожнин. Деякі ізотопи мають «спорідненість» до певних тканин, наприклад, радіоактивний йод поглинається переважно тканиною щитовидної залози, радіоактивні фосфор, кальцій і стронцій – кістковою тканиною. Цією властивістю також користуються лікарі.

Зараз вчені працюють над тим, щоб створити таку хімічну сполука, яка, будучи введеною в кров, накопичувалась б тільки в пухлині. До таких речовин можна приєднати відповідний радіоактивний ізотоп, який міг би таким способом проникати безпосередньо в пухлину і зруйнувати злоякісні клітини. Є підстави припускати, що такими «провідниками» ізотопів можуть бути деякі органічні барвники, амінокислоти, гормони, а також деякі хіміопрепарати. Вивчаються й інші можливості лікувального впливу на пухлини, правда, поки тільки в експерименті. Якщо, наприклад, тварину імунізувати тканиною ракової пухлини, то організм цієї тварини виробить до цієї пухлини «антитіла». Зв’язавши ці антитіла з тим чи іншим радіоактивним ізотопом, можна спробувати і їх зробити провідниками. Сполучені з ізотопом антитіла, володіючи спорідненістю до тканини пухлини, легко проникнуть в неї і принесуть з собою радіоактивний ізотоп, від якого пухлина загине.

Інше завдання, над яким працюють вчені, полягає в знаходженні таких хімічних сполук, які б підвищували чутливість клітин пухлини до радіоактивного випромінювання, а здорові клітини, навпаки, захищали б від шкідливої дії випромінювання. Експерименти, що ведуться в цьому напрямку, показують, що здійснення і цієї складної задачі цілком реально.

Автор: А. І. Серебров.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *