Боротьба з раком. Хімічна зброя.

Боротьба з раком

Вже давно стало зрозуміло, що одних хірургічних та променевих методів для успішного лікування ракових пухлин недостатньо. Адже навіть після блискуче проведеної операції в організмі можуть ще залишатися окремі ракові клітини або їх групи як поблизу первинної пухлини, так і в тих ділянках тіла, куди вони можуть заноситися струмом лімфи або крові. Зазвичай до пори до часу невідомо, де ці пухлинні клітини знаходяться. Тому важко своєчасно знищити їх і за допомогою радіоактивних випромінювань, тим більше, що далеко не всі пухлини досить чутливі до проникаючих променів.

Успіх справи могли б вирішити лікарські препарати, здатні знищити ракові клітини, де б вони не знаходилися. Перша ідея у створенні хімічних засобів проти раку була запозичена з історії винаходу деяких ліків проти мікробів. Близько 60 років тому був створений всім тепер відомий стрептоцид, який згубно діє на деякі види мікробів. Коли розібралися у механізмі його лікувального впливу, то виявилося, що стрептоцид зупиняє ріст мікробів через свою подібність з необхідним для росту бактерій вітаміном, а саме, параамінобензойної кислоти. На місці атома вуглецю в ньому стоїть атом сірки, в іншому ж їх хімічна структура однакова.

У силу цього ферменти, які здійснюють обмін речовин мікробів, обманюються, приймаючи стрептоцид за амінобензойну кислоту. Цей обман скоро виявляється, але шкідливу справу вже зроблено: обмін речовин і разом з тим зростання мікробів сповільнено або зупинено. Такі ослаблені, що не розмножуються мікроби порівняно легко «добиваються» захисними силами організму.

А що, якщо також вчинити по відношенню до ракових клітин? Чи не спробувати обдурити їх ферменти якою-небудь хімічною сполукою, подібною з важливих для ракової клітини речовиною? Відомо, що в злоякісної пухлини йде бурхлива побудова нуклеїнових кислот – найважливішої складової частини всього живого.

Нуклеїнові кислоти і їх з’єднання з білками – нуклеолротеіди – складають значну частину клітинних ядер, вони знаходяться також у цитоплазмі. Нуклеїнові кислоти відіграють величезну роль в розмноженні клітин, в синтезі білка та інших ланках обміну речовин. Найбільш суттєві складові частини нуклеїнових кислот – азотисті основи: пурини і піримідин.

Чи не запропонувати раковій клітині змінені пурини і піримідини, але в той же час схожі на них? Нехай загальмується побудова нуклеїнових кислот, без яких ракова клітина не зможе ні розмножуватися, ні будувати свій білок! Ця ідея вперше була запропонована фармакологом Н. В. Лазарєвим. Вона виявилась вірною і скоро принесла свої плоди. За останній час створено – головним чином у США – кілька активних протипухлинних препаратів такого типу. Але з їх допомогою вдається лікувати переважно гострі форми білокрів’я і деякі пухлини молочної залози і кишечника.

Одного цього шляху, зрозуміло, недостатньо. По-перше, відомі речовини такого роду лише гальмують синтез нуклеїнових кислот, але зазвичай не в змозі викликати повну загибель клітин. По-друге, пухлинні клітини досить швидко пристосовуються, «звикають» до їхньої присутності і стають стійкими до впливу цих препаратів.

Але давно відома сильна отруйна речовина – іприт. Якщо в молекулі іприту атом сірки замінити азотом, а до азоту приєднати різні його замінники, то такі «азотисті іприти» діють руйнівним чином на нуклеїнові кислоти і їх з’єднання з білком, що знаходиться в клітинних ядрах. Причому в першу чергу спустошуються кровотворні органи, молоді клітини яких синтезують нуклеопротеїди та самі утримують їх у великих кількостях.

Однак малі дози азотистих іпритів виявилися лікувальними препаратами. Зараз запропонований ряд інших препаратів, що належать як до азотистого іприту, так і іншим сильно діючим хімічним речовинам (наприклад, препарати ТЕТ, ТіоТЕФ). Вони мають подібний спосіб дії і застосовуються головним чином для лікування хронічного білокрів’я і лімфогранулематозу – захворювань, близьких до пухлин.

Створення цієї групи препаратів – певний крок вперед у розробці проблеми лікарського лікування пухлин. Однак і ці препарати не позбавлені недоліків. Головний з них – сильний побічний вплив на кровотворні органи. Потрібно було спробувати отримати препарати з більш вибірковою дією і притому на різні злоякісні пухлини.

Автор: Л. Ф. Ларіонов.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *